Науково-методична робота

Білець Ірина 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: д. п. н., професор Комар О. А.

Навчання − складний і багатогранний процес. Залежно від мети уроку чи окремого його етапу та змісту навчального матеріалу застосовуються різні форми активізації уваги учнів. На уроках математики в цьому «допомагають» спеціальні вправи, в яких акцентується об’єкт особливої уваги. Наприклад, шукане позначається квадратиками, кружечками, зірочками, а формулювання завдань, по суті, подібне до загадки. Все це сприяє зацікавленості учнів роботою, що активізує увагу [1].

Під час виконання завдань, у яких вимагається активно оперувати назвами компонентів арифметичних дій, доцільно застосовувати схеми:

 Учням зі слабо сформованими вміннями керувати своєю довільною увагою допоможуть зосередитися картки-інструкції. На них записують зразок аналізу умови задачі або розв’язання прикладу. Звичайно, після пояснення пропонуюють дітям самостійно виконувати аналогічне завдання. 

Реалізувати методичні прийоми, спрямовані на формування в шестирічок функції довільної уваги, допоможуть ще й такі завдання, в яких сформульована установка на уважне спостереження. Наприклад, на набірному полотні виставлено іграшки. Пропонують дітям уважно подивитись, які вони та як розставлені. Після цього учні закривають очі, а вчитель забирає якусь іграшку чи додає ще одну, міняє іграшки місцями, а першокласники мають помітити ці зміни.

Такі вправи привчають дітей до спостережень, активізують уважність під час роботи.

Формуванню в дітей довільної уваги сприяють і завдання, в яких вимагається побудувати ланцюжок міркувань. Такими є, наприклад, вирази на порівняння значень числових виразів, коли треба замість пропуску поставити знак рівності або нерівності:

У цьому разі теж важливі спостереження. Справді виконуючи останнє завдання, учень має охопити його в цілому, а потім виділити окремі частини й правильно встановити співвідношення між ними. Проаналізувавши ліву частину, діти помічають, що в ній записано добуток числа на суму: 34 х (7 + 2) = 34 х 9, а праворуч 34 помножити на 10. Отже, стає зрозумілим, значення якого числового виразу більше і який знак слід поставити між виразами [2].

При вивченні арифметичних дій добрий результат дає робота з таблицями: заповнюючи їх, школярі чітко, по черзі називають математичні терміни і правила знаходження невідомих компонентів. Наприклад, за даною таблицею, діти протягом мінімального часу не тільки розв’язують усно 6-8 прикладів, а й формулюють правила знаходження невідомих доданків, зменшуваного, від’ємника:

 Широко вчитель практикують на уроках відгадування загадок, ребусів, шарад. Школярі залюбки заучують віршовані лічилки, розв’язують римовані задачі, які я добираю з найрізноманітніших джерел: дитячих журналів, методичної літератури. Увесь цей набір нестандартних вправ у комплексі із звичайними сприяє розвитку логічного мислення, опануванню математичної мови, стимулює інтерес до цариці наук [3].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Савченко О. Я. Навчити мислити і діяти. Інформаційний бюлетень Академії педагогічних наук України, 1993. Вип. 3-4. С.14.
2. Тесленко І. Ф. Практичне значення математичних умінь. Початкова школа, 1979. № 4. С. 5557.
3. Тищенко О. П. Розвиток позитивних мотивів навчання математики. Початкова школа, 1978. № 12. С. 38-40.