ІДЕЇ КОСМІЧНОГО ВИХОВАННЯ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Болгаріна Дар’я 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: к. п. н., доцент Грітченко Т. Я.

Співвідношення Людини і Космосу в різні періоди історії розумілося по-різному. З часів Птолемея домінували геоцентризм і антропоцентризм, що змінилися в XVIII столітті на космоцентризм. Свідомість сучасної людини здатна охопити грандіозні простори Космосу і зрозуміти парадоксальність часу. Більш того, сформульований так званий антропогенний принцип, згідно з яким «ритми Всесвіту і людини, а також розміреність функціонування цих систем близькі або збігаються. Всесвіт як би влаштований для того, щоб людина могла його осмислити й освоїти» [1, с. 181].

Унікальний приклад синтезу двох великих ідей – ідеї космізму і вільного вихованняє творчість К. Вентцеля. Він одним із перших прийшов до ідеї космічного виховання. Він розумів особистість як невід’ємну частину всеосяжного цілісного Космосу, виходив з нерозривності та органічної єдності Людини, Людства і Всесвіту. Він прийшов до висновку, що повинне здійснюватися спеціальне космічне виховання і повинна існувати спеціальна галузь антропології – космічна педагогіка, яка має свої специфічні цілі і вимагає особливих прийомів і методів для їх досягнення. Мета космічного виховання, на думку вченого, полягає в тому, щоб довести вихованця до свідомості спільності свого життя з життям космічним, до свідомості того, що він з усім Космосом становить одне нероздільне ціле, яке розвивається в якомусь напрямі, і що він, так чи інакше, приймає ту чи ту участь у цьому процесі розвитку космічного життя» [2, с. 462]. 

Питання космічного виховання були предметом вивчення і в концепції антропософії Р. Штейнера, але дещо в іншому аспекті – визнанні натхненності Всесвіту. Виходячи зі свого світорозуміння, Р. Штейнер завданням навчання вважає цілісний розвиток людини. Створена ним система освіти ґрунтується на концепції єдності Мікрокосму і Макрокосму не тільки у фізичному плані у вигляді космологічного принципу, але й у ширшому сенсі як нерозривність матерії і духу. Все це, як і категорії причинності, простору і часу, а також розподіл на можливість і реальність, виникає і набуває сенсу лише у процесі пізнання, коли цілісність штучно ділять на суб’єкт і об’єкт [5, с. 13].

Центральною ідеєю космічного виховання за М. Монтессорі – є пізнання людини у всьому її різноманітті і складності, її місця у природі і культурі. Все життя розвивається відповідно до космічного плану, і мета всіх її складових – під впливом оточення зайняти в космічному плані належне місце. Вона зазначає, що космічне виховання дітей сприяє розвитку почуття причетності до світу природи, яке виникає стихійно і перетворюється в ідею в розумі дорослої людини [4, с. 189].

Концепція космічного виховання М. Монтессорі заснована на пробудженні у суб’єкта виховання індивідуального інтересу до загальних закономірностей розвитку світу і до виокремлення у картині світобудови ланки, яку конкретний індивідуум у процесі самореалізації і побудови власної особистості може освоювати і творчо перетворювати відповідно до особистісних особливостей і здібностей. Метою космічного виховання вона проголошує розвиток творчої активності особистості, її здатності не лише зберігати і розумно перетворювати навколишнє середовище, але і, розуміючи загальність і складність взаємозв’язків космічних явищ, відчувати відповідальність за ці перетворення [4, с. 190].

Феномен цілісної картини світу був розвинений М. Мотессорі при розробці філософського питання про місце і роль людини в космічному плані Всесвіту. Всі істоти живої природи, включаючи і людину, виконують певне космічне завдання. 

За М. Монтессорі, в реалізації ідеї космічного виховання астрономія грає двояку роль. З одного боку, в ході оволодіння астрономічним матеріалом у свідомості дитини формується «розширена» картина світу (Всесвіту), тобто уявлення дитини про світ не замикаються на доступних їй масштабах Землі як планети. Світ відкривається дитині як безкрайній космос, в якому Земля зігріта теплом Сонця – однієї з мільйонів зірок нашої Галактики. Земля і Життя постають частиною Всесвіту, пов’язаною з нею походженням. Таке розуміння світоустрою підводить дитину до осмислення величі Природи і могутності Людини, яка зуміла пізнати Всесвіт, освоїла простори рідної планети і вийшла за її межі [4, с. 192].

Отже, основними ідеями космічного виховання, розроблені зазначеними вище науковцями, є науково осмислені і філософські обґрунтовані ідеї нерозривного взаємозв’язку людини з космосом, всеєдності і універсальної етики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Базалук О. О. Космічна освіта : формування планетарно-космічної особистості. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2014. № 59. С. 181–191.
  2. Богомолова М. И. Идеи космизма как основа формирования общечеловеческих ценностей. Традиции и инновации в дошкольном образовании. М. : Сфера, 2007. С. 460–466. 
  3. Машкіна Л. Теорія космічного виховання в педагогічній системі М. Монтессорі. Інноватика у вихованні. Збірник наукових праць. Рівне, 2019. Вип. 10. С. 189–193.
  4. Хилтунен Е. А. Космическое воспитание. М. : ЮНИОН-паблик : Альта-Принт, 2005. 72 с.
  5. Штейнер Р. Р. Методика обучения и предпосылки воспитания. М. : Парсифаль, 1994. 79 с.

Please publish modules in offcanvas position.