РОЗВИТОК ПИСЕМНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Гайдаш Світлана 

Уманський державний педагогічний  університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.

Мовленнєва діяльність  це активний, цілеспрямований та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і передачі мовленнєвого інформаційного повідомлення. Предмет мовленнєвої діяльності визначає думку як форму відображення реалій дійсності. Мета мовленнєвої діяльності  це вираження, висловлення цієї думки, результат  мовленнєве висловлювання або усний чи писемний текст. До засобів формування і вираження думки відносять: систему мови, фонетико-графічні, лексичні та граматичні засоби мови. Під способами формування та формулювання думки розуміють такі способи вираження думки: внутрішній (думання), зовнішній усний (говоріння) та зовнішній письмовий (спілкування з партнером у письмовій формі). У сучасному науковому просторі мовознавці і лінгводидакти виділяють основні складники мовленнєвої діяльності: мета спілкування; адресат і суб’єкт впливу. 

Створення навчальної ситуації спілкування на уроці української мови та залучення до неї учнів викликає в них природну потребу впливати, реалізовувати комунікативну поведінку під час втілення мовленнєвої діяльності, включатися до комунікативної діяльності. Українська писемна мовленнєва діяльність – це складний процес, що складається з двох основних дій  виникнення задуму (комунікативна мета) та вираження змісту, які співвідносяться з відповідними фазами мовленнєвої діяльності. Перша дія  виникнення задуму (комунікативної мети) відповідає фазам орієнтування та планування і здійснюється у внутрішньому мовленні в кодах рідної (української) мови. Друга дія  вираження змісту відповідає фазам реалізації та контролю й корекції, що мають місце у зовнішньому писемному    мовленні за допомогою засобів мови. Психологи та психолінгвісти розглядають мовлення як процес продукування, творення, сприймання висловлювання, як вид специфічної людської діяльності, яка забезпечує спілкування. На думку О. Леонтьєва 2, процес мовлення є процесом переходу від «мовленнєвого задуму» до його реалізації у зовнішньому мовленні – усному або писемному.

Для вчителя початкової школи важливо знати, що являє собою мовлення як вид діяльності, як відбувається процес породження та сприймання висловлювання, щоб під час навчання врахувати педагогічні умови і засоби впливу на формування мовленнєвих умінь і навичок. 

Структура мовленнєвої діяльності включає чотири фази: орієнтування, планування, реалізацію та контроль.

  1. Зорієнтуватися в умовах вербального спілкування – означає визначити для себе мовленнєву ситуацію. В психолінгвістиці та методиці навчання української мови поняття мовленнєва ситуація отримала широке розповсюдження і визначається, як сукупність умов мовленнєвих та немовленнєвих, необхідних та достатніх для того, щоб здійснити мовленнєву дію. У цьому понятті розрізняють два спектри: описана ситуація спілкування і власне ситуація спілкування. 
  2. Планування писемного мовлення полягає у доборі інформаційного змісту й складанні плану висловлювання. Тут вирішальну роль відіграє тема та головна думка висловлювання.
  3. Перехід від програми до дії, реалізації в мовленнєвому коді складає третю фазу писемної мовленнєвої діяльності. У процесі побудови мовленнєвого висловлювання добираються мовні засоби, які адекватно передають зміст висловлювання, предмет мовлення, розкривають тему і головну думку, які відповідають умовам і завданню спілкування.
  4. Зворотний зв’язок (контроль) полягає в зіставленні мовленнєвого витвору й ситуації мовлення, тобто розгляді його з точки зору відповідності мотиву й меті висловлювання, темі, задуму й стилю мовлення, особливостям аудиторії, адресата.

У внутрішньому мовленні під дією транспозиції мовець виконує операції визначення комунікативної ситуації, адресата і типу висловлювання, з’ясування теми й основної думки, добір і продукування лінгвістичних одиниць, а в зовнішньому писемному мовленні під впливом інтерференції  добір українських лексико-граматичних засобів вираження змісту й корекція створеного висловлювання відповідно до норм української літературної мови. 

Важливе значення для реалізації писемного мовлення належить мотивації мовленнєвої діяльності. Серед факторів мотиваційного забезпечення процесу навчання мови виділяють: цікавий навчальний матеріал, привабливі прийоми роботи з ним, усвідомлення учнями власних успіхів (позитивна оцінка вчителя, застосування доступних завдань, опор), сприятливий психологічний клімат на уроці. Мотивація навчальної діяльності забезпечується цікавістю навчального процесу, поясненням мети вивчення теми та її важливості, своєчасним словесним заохоченням за правильно вжите слово, побудовану фразу тощо.

Процес оволодіння писемним мовленням в контексті комунікативного підходу в загальноосвітній школі повинен бути максимально наближеним до реальних умов спілкування. Це досягається насамперед, завдяки наявності в мовця нової, невідомої адресату інформації, його зацікавленості в предметі письма, вмотивованості, викликаної продуктом мовленнєвого спілкування.

Для розвитку писемного мовлення важливим є також використання на уроці української мови навчальних мовленнєвих ситуацій, які ставлять перед учнем комунікативні завдання, розв’язання яких потребує швидкої та правильної орієнтації в умовах комунікації, вміння правильно планувати своє мовлення (вибирати зміст спілкування; знайти доречні і правильні засоби для передачі цього змісту, забезпечити зворотній зв’язок).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бадер В. Розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів : методичний посібник / В. І. Бадер. – К.: АПН, 2000. – 316с.
  2. Леонтьев А. Язык, речь, речевая деятельность / А. Н. Леонтьев. – М.: Просвещение, 1969. – 214с.

 

Please publish modules in offcanvas position.