Захлівна Анна
Київський університет імені Бориса Грінченка
Науковий керівник: к. п. н., старший викладач Антипін Є. Б.
В першу чергу основа цілеспрямованого виховання дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку є навчання і виховання у закладі дошкільної освіти і продовження в школі. Аналіз наукових досліджень показав, що багато авторів (Г. Мігалівська, В. Кузь, Т. Байбара, І. Мороз, З. Плохій, Н. Буринська, Н. Коваль, М. Войцехівський та ін.) переглядали вимоги та підходи до змісту екологічної освіти, відповідності методів навчання віковим особливостям дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.
Принцип наступності екологічного виховання передбачає встановлення тісних зв’язків між ланками в системі неперервної освіти. А саме узгодженість у цілях, змісті, організаційно методичному забезпеченні етапів освіти, які межують один з одним.
Для забезпечення наступності у екологічній освіті дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, педагог, насамперед, має ознайомитись з обсягом знань шестилітніх дітей, що приходять до школи. Відповідно до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку,а також комплексної програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина» ознайомлення дітей з природою у ЗДО відбувається із введенням у світ рідної природи, виховання любові до неї, формування пізнавального інтересу до її явищ, закладанні основ екологічної культури. Важливою умовою ефективного екологічного виховання у перехідному періоді дітей є інтенсифікація різноманітних видів дитячої діяльності старшого дошкільника і першокласника (навчальної, ігрової, трудової, творчої), насичення їх екологічним змістом.
Заняття з предметів «Ознайомлення з природою і розвиток мовлення» в дитячому садку і «Ознайомлення з навколишнім світом» в 1-му класі школи формують у дітей цілісне уявлення про природу і людину. На уроці з трудового навчання діти мають можливість ознайомитись з практичним значенням природних матеріалів (дерево, тканина, папір) у житті людини, та як бережно використовувати. Важливе місце відводиться праці, що пов’язана з охороною природи, складовими частинами якої є: природоохоронна діяльність по захисту природного середовища, покращення природного середовища (садіння дерев, квітів т. ін.); попередження і боротьба з негативними вчинками в природі, пропагування і роз’яснення ідей охорони природи (бесіди з товаришами, дорослими, виготовлення плакатів); збереження і використання естетичних цінностей природи (збір природного матеріалу, виготовлення виробів та ін.).
Найбільш природна і водночас провідна форма дитячої діяльності – це гра. Вона глибоко торкається її емоційної сфери, активізує емпатичні переживання, закріплює моральну мотивацію, містить широкі можливості для вправляння у моральній поведінці і вчинках у природному оточенні.
Отже, на формування екологічно вихованої особистості старшого дошкільника і молодшого школяра впливає зміст, методи, форми і засоби екологічного виховання, які використовуються педагогами обох освітянських ланок.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Бех І. Д. Проблема методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 4. – С. 136-141.
- Богуш А. М. Наступність у роботі дошкільних закладів і початкової школи // Освіта. – 1996. – 8 (26) серпень.