ПІДРУЧНИК ЯК ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Іващенко Альона 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.

Запити суспільства і настанови Нової української школи ставлять перед сучасною початковою школою пріоритетне завдання  формувати в учнів бажання та вміння вчитися. Школа першого освітнього рівня покликана розвивати здібності дітей, створювати умови для самовираження у різних видах діяльності, оволодіння загальнонавчальними вміннями та навичками.

Модернізація і функціювання сучасної початкової школи неможливі поза ґрунтовним книжковим забезпеченням навчально-виховного процесу. Книга  це не тільки джерело знань, а й засіб інтелектуального, соціального і духовного розвитку мовної особистості. Саме для цього призначення потрібна навчальна література нового покоління, що стане базою вдосконалення змісту, форм, технологій і методів діяльності освітньої системи в Україні.

У науково-методичних працях метод роботи з підручником розглядається як самостійне вивчення учнями теоретичного матеріалу і виконання вправ за ним. Серед основних способів і прийомів, які використовуються на уроках української мови, виділяють самостійне вивчення порівняно нескладного за змістом матеріалу або частково відомого учням, вибіркове читання статті параграфа, читання теоретичних відомостей, пояснення ним домашнього завдання, розбір схем і таблиць. Ці прийоми самостійної роботи з підручником давно вже стали традиційними і широко використовуються вчителями-словесниками. Проте деякі вчителі ще не достатньо знають сучасні прийоми самостійної роботи з підручником учнів початкової школи, а це призводить до того, що вміння і навички здобувати знання за навчальною книгою самостійно формуються в дітей-школярів нерідко стихійно і з великим запізненням. 

Метод роботи з підручником досить повно і широко висвітлений в працях С. Чавдарова [1] Розглядаючи підручник як одне з найважливіших джерел здобуття учнями знань і вмінь, С. Чавдаров конкретно визначає його роль і місце в навчальному процесі, вказує на форми і прийоми самостійної роботи на уроці і при виконанні домашнього завдання, окремо виділяє питання використання підручника на етапах вивчення нового матеріалу і закріплення одержаних знань. У працях вченим розкриваються шляхи поєднання самостійної роботи з підручником з іншими методами навчання. Учений-методист вказує на необхідність враховувати під час самостійної роботи з підручником психологічні і вікові особливості учнів.

Значний вклад у подальшу розробку методів навчання вніс В. Сухомлинський. Особливо великого значення вчений-практик надавав творчій самостійності учнів, глибокому осмисленню одержаних ними знань, методу самостійної роботи з книгою. Розвиваючи положення дидактів про те, основою самостійної навчальної діяльності учнів є їх активний інтерес до науки і вміння задовольняти цей інтерес, В. Сухомлинський робить висновок, що учень, у якого є бажання навчатися і який сам здобуває знання, «по-перше, отримує велике моральне задоволення, по-друге, ніколи не відступає перед труднощами» [3, с. 115]. В. Сухомлинський високо цінував метод самостійної роботи з підручником (читання книги для первинного сприйняття знань), підкреслював, що підручник повинен бути не тільки джерелом знань, а й найважливішим засобом формування особистості кожного. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити дітей мислити, спостерігати, робити відповідні висновки. Коли учень у змозі виконувати подібні операції, для нього «старі знання, накопичуючись у пам’яті», не стануть «перешкодою до оволодіння новими знаннями» [3, с. 114]. Розробляючи прийоми роботи з підручником, В. Сухомлинський акцентує увагу на завчанні правил, визначень напам’ять. Вчений пише, що доречно проводити роботу такого роду тільки тоді, коли учні проаналізували багато явищ, встановили між ними взаємозв’язок. Відомий методист-практик високо цінував самоосвіту учнів. У Павлиській школі були створені всі умови для розширення кола знань шляхом роботи з навчальною, науково-популярною літературою в кабінетах і бібліотеці школи.

На роль самостійної роботи при вивченні мови і її значенні в педагогічному процесі для організації колективних й індивідуальних занять з учнями вказує В. Масальський: «Поняття самостійної роботи учнів включає, охоплює різноманітні ступені висхідної активної мислительської та практичної діяльності школярів від сприйняття знань, які повідомляє вчитель, до їх засвоєння, застосування на практиці, спочатку під керівництвом викладача, а потім і самостійно, що повинно формувати навички наполегливої та систематичної праці» [1, с. 59].

Традиційний паперовий підручник - один із провідних засобів навчання української мови. У кінці ХХ століття науковці, методисти, вчителі-практики починають створювати підручники нового покоління - електронні. Особливо актуальним використання електронних підручників є в умовах дистанційного навчання. Нині з’явилася значна кількість електронних підручників, що зацікавила науковців щодо аналізу означеного поняття, його змісту, технології створення і реалізації, структури, характеристики особливостей тощо. Основне призначення підручника вчені вбачають не лише в тому, щоб забезпечити учнів усією необхідною навчальною інформацією, а залучити молодших школярів до самостійного оволодіння знаннями, формування пізнавальних інтересів, забезпечення умов для самоперевірки результатів засвоєння навчального матеріалу. У змісті навчальної книги учень має знаходити орієнтири для подальшої роботи відповідно до своїх пізнавальних можливостей і потреб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Методика викладання української мови в середній школі. /За ред. С. Х. Чавдарова і В. І. Масальського. - К.: Радянська школа, 1966. - 372 с.
  2. Методика навчання української мови в початковій школі : навч.-метод . посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за наук. ред. М. С. Вашуленка. – К.: Літера ЛТД, 2010. – 364 с. 
  3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5 томах. – Т.2.- 215 с.

Please publish modules in offcanvas position.