Козленко Катерина
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Роєнко Л. М.
Письмова комунікація на сьогодні відіграє значну роль у сучасному житті. У початковій ланці школи письмо є складовою частиною всього змісту навчання рідної мови.
Письмо – комплексний вид навчальної діяльності. Воно складається з багатьох структурних компонентів, умінь і навичок, оволодіння якими – складний, тривалий і нелегкий процес для першокласника, а формування почерку – складна справа взагалі для учнів початкової школи [4].
Проблема навчання писемного мовлення розглядалась багатьма відомими вченими. На думку Л. С. Виготського, готувати дітей до писемного мовлення можна вже в дошкільному віці, але цей процес не має проходити, як просте переведення усного мовлення в писемні знаки, тобто через формування навички письма. Він пропонує формувати письмо, як відтворення свого неповторного мовлення, як важливий елемент дитячого життя [2].
Д. Б. Ельконін пише, що писемне мовлення рефлективне, тобто те, що вимагає створення образу слова, зупинки вільного промовляння слова і аналітичного розкладання мовлення. Писемне мовлення – це внутрішній діалог з уявним співрозмовником, це мовлення на одинці. Д. Ельконін вважає, що вплив співрозмовника в усному мовленні, сильніше, ніж у писемному [6].
І. І. Карабаєва вбачає успішність навчання писемного мовлення в усвідомленні відношень між письмовим знаком і його значенням, а також знаннях і уміннях із його функціонального використання [3].
Писемне мовлення використовується як самостійна форма спілкування, проте оволодіння писемним мовленням відбувається на основі усного мовлення. А. М. Пешковський акцентував, що писемне мовлення не може розглядатися як рідна мова людини, оскільки писемне мовлення не може бути отримане від середовища, його треба спеціально навчитися [5].
Писемне мовлення складається з двох компонентів:
1) мовні навички:
- пунктуаційні;
- орфографічні:
- лексико-фразеолопчні:
- синтаксичні;
2) інтелектуальні:
- навички мислення;
- навички пам’яті.
Розвиток писемного мовлення молодших школярів полягає у формуванні умінь записувати свої думки, враження, спостереження за подіями оточуючої дійсності. Цей процес передбачено здійснювати за такими напрямами:
- написання докладних і вибіркових переказів прочитаних чи сприйнятих на слух текстів;
- побудова власних письмових висловлювань (розповідей, описів, міркувань) на близькі і зрозумілі теми;
- створення висловлювань з безпосередньою комунікативною метою (лист, оголошення, привітання, запрошення, інструкцію тощо).
Сам процес написання відбувається за участі мовно-артикуляційного, слухового, рухового та зорового аналізаторів. Під час письма вони постійно взаємодіють між собою. Ослаблення одного з них гальмує всю ланку. Крім цього письмо вимагає вольового і фізичного напруження [3].
Для оволодіння письмовим мовленням учням необхідно спочатку оволодіти технікою письма, яка включає навчання графіки, каліграфії та навчання орфографії.
Навчання графіки пов’язане з вирішенням двох завдань: оволодіння літерними відповідностями і встановлення зв’язків між різними функціональними варіантами кожної літери. Головна увага під час навчання техніці письма повинна приділятися чіткості, нормативності [5].
Графічні знаки дитина засвоює свідомо і також свідомо, шляхом цілеспрямованого навчання переводить промовлений звук у букву, звукосполучення − у буквосполучення і далі у слова.
Згідно з концепцією М. Безруких, формування навички письма проходить декілька етапів:
І етап – елементарне письмо. На цьому етапі відбувається формування зорового і рухового образу букв, їх відмінність і диференціювання. Діти навчаються звукобуквенному аналізу, перекладу фонеми в графему; вільному і правильному виконанню всіх графічних елементів, букв, буквосполучень; написання слів, речень; навчаються дотримуватися графічних норм і правил письма (ширини, висоти, нахилу, співвідношенню елементів); опановують здатність списувати слова (перекодувати письмові та друковані літери).
ІІетап – грамотне осмислене письмо. На цьому етапі вже можливо написання тексту під диктовку (усвідомлене використання звуко-буквенного аналізу); можливий простий виклад власної думки в письмовому вигляді; використання основних елементарних правил правопису, орфографії, пунктуації; розуміння і використання різноманітної лексики; створення власних письмових текстів (виклад на основі розказаного або прочитаного тексту); розуміння відмінностей і використання різних форм писемного мовлення; опис; розповідь; міркування.
ІІІ етап – грамотне осмислене писемне мовлення. На цьому етапі формується розуміння особливостей і використання різних жанрів писемного мовлення; стає можливим структуроване, послідовне, грамотне складання письмового тексту відповідно до заданої теми (твір); використання в писемному мовленні виразних засобів мови; ефективне використання словників; розуміння особливостей і грамотне складання коротких письмових повідомлень [1].
Варто зазначити те, що писемне мовлення:
- фіксується графічними знаками (в основному літерами, рідше малюнками, схемами, таблицями);
- завжди вторинне і спирається на усне мовлення;
- має в основному монологічнуформу;
- пов’язане з попереднім обдумуванням;
- характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики;
- чітко підпорядковується стилю і типу мовлення.
Для успішного оволодіння письмом учень має добре володіти усним мовленням – вміти висловлювати власні думки, розповідати про щось, складати розповідь за малюнком тощо. Але якщо в усному повідомленні мовець може щось опустити, надолуживши за допомогою міміки, жестів, інтонації, то на письмі висловлювання має бути конкретним і повним, максимально розгорнутим, коректним з точки зору відповідності мовним особливостям письмових текстів певних стилів і жанрів, щоб виконати свою комунікативну функцію.
Відсутність можливості виразно інтонувати своє мовлення вимагає від школяра ретельного добору синтаксичних засобів, а відсутність можливості використати міміку і жести вимагає точного граматичного оформлення писемного мовлення. Все це потребує автоматизованості у школярів мовленнєвих навичок – лексичних, граматичних та навичок розуміння і вживання мовних засобів у тексті. Тому робота з формування і вдосконалення усіх згаданих навичок має бути систематичною на всіх етапах навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Безруких М. М. Психофизиологические механизмы формирования навыка письма у детей 6-7 и 9-10 лет. Новые исследования. 2013. Вып. 4 (37). С. 4-19.
- Виготський Л. С. Психологія і вчення про локалізацію психічних функцій. Москва, 1982. 174с.
- Карабаєва І. І. Психологічна готовність до писемного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Автореферат дис. Київ, 2003. 18с.
- Кучинський М. Формування навичок письма – одна з основних проблем початкової школи. Початкова школа. 2006. № 5. С. 10–13.
- Пешковский А. М. Вопросы методики родного языка, лингвистики и стилистики. URL: http://elib.gnpbu.ru/text/peshkovsky_ voprosymetodiki-rodnogo-yazyka_1930/go,4; fs,1/.
- Эльконин Д. Б. Психология обучения младшего школьника. Москва,1974. 64 с.