Науменко Лілія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Грітченко Т. Я.
XXI століття з його стрімкими темпами життя, прискоренням науково-технічного прогресу, величезною за масштабами урбанізацією, формуванням нового рівня культури праці та побуту людей не лише викликає виключно швидке зростання обсягу наукової інформації, а й ставить відповідальні завдання перед педагогічною наукою з упорядкування тієї інформації, яка видається новим поколінням у процесі навчання.
У зв’язку з цим, перед методистами з усією гостротою постає завдання переоцінки цінностей і прогнозування усієї шкільної природничо-наукової освіти найближчого майбутнього, моделювання такої системи освіти, яка дозволяла б з мінімальними затратами часу і зусиль педагогічних колективів домагатися максимального освітнього, розвивального і виховного ефекту та закріплювала б досягнуті успіхи.
Така система, природно, повинна будуватися на визнанні принципу послідовного переходу від одного курсу до іншого, наступності викладання і послідовного розвитку понять, зміцнення і поглиблення міжпредметних дидактичних зв’язків.
У своїй роботі ми досліджуємо найефективніші шляхи пропедевтичної підготовки учнів початкових класів до подальшого вивчення біології.
Українські школярі починають опанування елементів біологічних знань на уроках природознавства, основ здоров’я у початковій школі і продовжують у п’ятому класі в процесі вивчення навчального предмета «Природознавство». Зауважимо, що особливістю біологічного компонента курсу природознавства є те, що з одного боку він забезпечує узагальнення і систематизацію знань про живу природу, отриманих п’ятикласниками у початковій школі, з іншого – створює понятійну й діяльнісну основу вивчення біології, починаючи з шостого класу [2, c. 310].
Сучасний стан проблеми наступності характеризується різнобічністю охоплення багатьох питань та неоднозначністю їх трактування і має комплексний, міждисциплінарний характер.
Ґрунтовні результати дослідження проблеми реалізації наступності знаходимо в працях Ю. Бабанського, В. Безпалька, А. Бєляєвої, С. Годника, С. Гончаренка, М. Махмутова, В. Сидоренка, Д. Тхоржевського та ін. Поняття наступності в педагогічній літературі має достатньо різносторонній діапазон тлумачень, проте, в основному, автори сходяться в тому, що наступність передбачає певну послідовність і поетапність знань, умінь, навичок, способів діяльності, якими має оволодіти учень «по вертикалі» навчання. У цьому понятті виокремлюють три взаємозв’язані елементи:
- необхідний зв’язок і співвідношення меж частинами даної освітньої галузі на різних етапах навчання;
- взаємозв’язок методів, прийомів, форм навчання;
- певні послідовно зростаючі вимоги до результативності навчання, виховання, розвитку.
Основні функції наступності навчання виокремив С. Годник [1, с. 48]. Це, на думку вченого:
- зв’язок між новими й попередніми знаннями, як елементами цілісної системи;
- зв’язок між знаннями, що повідомляються на одному уроці і в різних темах курсу, між матеріалом різних предметів;
- забезпечення послідовності переходу класу від одних педагогів до інших (учителям молодших класів потрібно знати програму наступних класів і майбутні вимоги до учнів, а педагогам старших класів варто знати рівень підготовки їхнього нового контингенту)
Досягнення наступності у шкільній практиці, на думку Л. Рибалко забезпечується методично обґрунтованою побудовою програм, підручників, дотриманням послідовності руху від простого до складнішого у навчанні і взагалі усією системою методичних засобів» [3, c. 10].
Аналіз наукових джерел дає нам підстави для формулювання власного визначення поняття наступності у дослідженні найефективніших шляхів пропедевтичної підготовки учнів початкових класів до подальшого вивчення біології. На нашу думку, наступність у викладанні знань про живу природу і послідовному розвитку біологічних понять в учнів – це орієнтування, при подачі нових знань про живу природу, на раніше засвоєні знання та досвід дитини з наданням їй нової інформації, що розширить межі біологічних знань дитини і на основі якої в майбутньому вона отримає нові знання, що сприятиме системному забезпеченню гармонійного фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дитини на всіх рівнях освітнього процесу при переході з одного ступеня навчання на інший, підтриманню постійного інтересу учнів до навчально-пізнавальної діяльності, а також кращому засвоєнню та осмисленню навчального матеріалу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Годник С. М. Процесс преемственности высшей и средней школы. Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1981. 208 с.
- Коршевнюк Т. В. Підручник природознавства як засіб пропедевтичної підготовки п’ятикласників до навчання біології. Проблеми сучасного підручника. 2014. Вип. 14. С. 310–320.
- Рибалко Л. М. Наступність у формуванні цілісних знань про живу природу в учнів 5–7 класів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09. Київ, 2008. 24 с.