Садовська Ілона
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник:канд. філол. наук, доцент Хлистун І. В.
Одне з провідних місць у формуванні особистості належить читанню. Адже саме читання є невичерпним джерелом знань, духовного, емоційного, розумового розвитку людини. Тому навчання дітей читати, формування в них стійкого інтересу до цього виду діяльності було і залишається важливим завданням початкової школи. Для його успішного розв’язання вчителю необхідно чітко усвідомлювати психологічні особливості цього процесу.
За своєю природою читання – один із видів мовленнєвої діяльності, разом із слуханням, говорінням, письмом. Психолог Т. Г. Єгоров розглядав читання як вид діяльності, для якого характерні дві взаємопов’язані сторони: одна з них «виражається у рухах очей та рухах органів артикуляції», інша – в рухах думок, почуттів та намірів читця, викликаних змістом тексту. В міру оволодіння учнями процесом читання відбувається більше зближення, краща взаємодія між вказаними компонентами. «Кінцевим завданням розвитку навички читання, – пише Т. Г. Єгоров, – є досягнення такого синтезу між всіма сторонами процесу читання, яким характеризується читання досвідченого читця . . . Чим гнучкіший синтез між процесом осмислення і тим, що називається навичкою в читанні, тим досконаліше протікає читання, тим воно точніше та виразніше» [1].
Структурна організація мовленнєвої діяльності, як і будь–якої іншої, відповідно до теорії О. Леонтьєва, характеризується трифазністю – це мотиваційна, орієнтовно–дослідницька і виконавча фази [5].
Перша з них реалізується складним взаємозв’язком потреб, мотивів і мети дії. Основним джерелом діяльності тут є потреба. Для всіх видів мовленнєвої діяльності – це комунікативно–пізнавальна потреба. Тому мотивом читання може бути спілкування з тим чи іншим автором, книгою, одержання систематично насолоди чи пізнавального впливу тощо. Метою ж читання є вилучення інформації, відтворення чужої думки за допомогою писемного тексту.
Друга фаза – орієнтовно – дослідницька – передбачає вибір засобів і способів здійснення мовленнєвої діяльності. У читанні вона спрямована на пошук необхідної книги, тексту, визначення того, яким видом читання (вголос чи мовчки) варто скористатися у певній ситуації тощо.
Третя фаза – виконавча – передбачає одержання результату в досягненні поставленої мети. Для читання це усвідомлення змісту прочитаного. Це означає, що читачеві для проникнення в смисл тексту, поданого в певній мовній формі, заданій автором, необхідно видобути з пам’яті й структури, у яких оформлений цей задум, оскільки, на думку М. Жинкіна, «кожний сприймає мовлення у своїх власних словах» [2].
Однак слід мати на увазі, що читання – це складний, багатоаспектний процес опосередкованого – через письмовий текст – спілкування, який полягає у декодуванні графічних знаків в усне мовлення (сприйняття графічної форми слова, трансформування її у звукову, тобто промовляння слів по складах чи цілих слів, залежно від рівня оволодіння технікою читання) і розумінні змісту прочитаного (слова – словосполучення – речення – тексту). Це означає, що розраховувати на повноцінне спілкування читача з автором під час читання можна лише за умов досягнення синтезу між сприйняттям, вимовою і осмисленням змісту тексту. Особливість початкового стану навчання читання полягає в тому, що засвоєння прочитаного здійснюється вже тоді, коли ще не сформована техніка читання, а осмислення ускладнюється недосконалістю усного мовлення дитини. Тому досягнення синтезу між окремими сторонами процесу читання (технікою і розумінням), що забезпечує його точність, швидкість, виразність, є найважливішою метою навчання, реалізація якої здійснюється поетапно [3].
Т. Єгоров виділяє аналітичний етап – опанування частин цілого, синтетичний етап – виникнення і становлення цілісної структури дії – і етап автоматизації – уточнення і закріплення зв’язків, сформованих в учнів на перших двох етапах оволодіння навичкою читання [1, с. 234].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Єгоров Т. Г. Очерки психологии обучения детей чтению. Москва : Учпедгиз. 1953. 349 с.
- Жинкін Н. І. Речь, как проводник информации. Москва : Наука, 1982. 160 с.
- Зимульдинова А. С. Розвиток мовлення шестирічних першокласників. Навчання і виховання шестирічних першокласників. / Упор. К. С. Прищепа. Київ: «Радянська школа», 1990. С. 102-112.
- Левченко О. М. Тренувальні вправи для учнів початкових класів «Вчимося читати швидше». Початкове навчання та виховання. 2005. № 15. С. 2-6.
- Олійник Г. А. Виразне читання в початкових класах. Київ, 1979. 421 с.