Самойленко Тетяна
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Роєнко Л. М.
Збагачення словникового запасу дітей молодшого шкільного віку у період шкільного навчання є першоосновою, на якій будується подальше вивчення мови. Достатній лексичний запас і свідоме його розуміння – одна з умов вільного володіння усним і писемним мовленням, що є фундаментальною основою розвитку навчально-пізнавальної активності дітей молодшого шкільного віку не лише на уроках мови, а й у процесі вивчення всіх інших предметів початкової ланки освіти.
Педагогічні і методичні основи роботи над збагаченням активного словника і розвитку на його засадах навчально-пізнавальної активності учнів розробляли Ф. І. Буслаєв, Я. А. Коменський, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський.
К. Д. Ушинський зазначав: «Дитина, яка не звикла схоплювати значення слова, неясно розуміє або зовсім не розуміє його справжнього значення і не набула навички розпоряджатися ним вільно в усній і писемній мові, завжди терпітиме від цієї корінної вади при вивченні будь-якого іншого предмета» [5].
«У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово – то велике вміння. Якщо ви користуєтесь словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом», – писав Василь Олександрович Сухомлинський [3].
Засвоєння величезного лексичного запасу не може відбуватися стихійно. Одним з найважливіших завдань розвитку мовлення у початковій школі є впорядкування словникової роботи, виділення основних її напрямків і їхнє обґрунтування, керування процесами збагачення словника школярів.
У роботі над вивченням лексики у початковій школі слід визначити такі завдання:
- збагачення словника учнів, тобто засвоєння нових, невідомих раніше слів чи нових значень відомих слів;
- уточнення словника – введення окремих слів у контекст, зіставлення близьких або протилежних за значенням слів, засвоєння багатозначних та емоційно забарвлених слів;
- активізація словника – перенесення якомога більшої кількості слів із пасивного словника в активний [2].
В українській мові налічують сотні тисяч слів. Словниковий запас (активний і пасивний) сучасної культурної людини становить не менш ніж 70-80 тис. слів. Для того, щоб вільно користуватися таким багатством, останнє має бути якимось чином упорядковане, систематизоване.
Поняття «значення слова» є основним у лексико-семантичній системі. Розрізняють граматичне і лексичне значення слова. Перше з них обумовлене приналежністю слова до певного класу (частини мови), якою визначається загальна категоріальна значущіть слова (предметність, процесуальність тощо), а також можливість його видозмінюватись (відміни, дієвідміни) у зв’язку з виражальними значеннями і відношеннями до інших слів у словосполученнях і реченнях.
Кожне слово має лексичне значення, тобто реальний, предметово-речовий зміст, який оформлений за законами граматики даної мови і є елементом загальної семантичної системи словника.
Лексичне значення слова визначається як співвіднесеність слова з відповідним, поняттям (що складає ядро лексичного значення, слова), так і його місцем у лексичній системі (тобто різними зв’язками даного слова з іншими словами) [4]. Лексичне значення властиве тільки повнозначним словам. Службові і модальні, слова та вигуки лексичного значення не мають.
Граматичне значення слова входить у його лексичне значення, і лексичного значення немає без значення граматичного. Вивчати слово як лексичну одиницю окремо від його граматичних характеристик неможливо.
Є. Ф. Соботович виділила такі рівні засвоєння слова:
1–й рівень – розуміння значення слова;
2–й рівень – активне вживання слова у мовленні.
Предметна співвіднесеність слів до певних предметів, дій, явищ, ознак починає формуватися у дитини вже в 10‒11 міс. і продовжує удосконалюватися до 1,5‒1,8 р. Первинне універсальне узагальнення відбувається на рівні емоційно забарвленого зразка.
Засвоєння значень слів із контексту та речень, без співвіднесення з предметами, діями та якостями формується у дитини від 3 років до 3 років і 7 міс. У цей період формується розуміння багатозначного значення окремих слів.
Засвоєння псевдопонять, тобто допонятійних узагальнень, які побудовані на образних зв’язках, формуються у дітей у віці 4-5 років. Дитина починає оволодівати синтаксичною синонімією, тобто здатна правильно пояснити зміст речень, у склад яких входять малознайомі слова.
У 6–7 років діти оволодівають узагальнюваними значеннями слів, що означають складні поняття та якості. Діти об’єднують слова в смислові (тематичні) групи, логічні категорії, групують слова, пов’язані відношеннями семантичної схожості (групи слів, що означають житло, колір, форму, внутрішні якості).
Оволодіння певним рівнем засвоєння слова вимагає від учителя правильного підбору завдань словникової роботи, з урахуванням етапу засвоєння значення того чи іншого слова.
Основа збагачення дитячого словника – введення в мовну свідомість дитини рядів відбору лексичних елементів – тематичних груп слів, синонімічних рядів, антонімічних пар, система яких дозволяє відібрати для будь-якого відрізка мовлення потрібні, єдино необхідні слова, сформувати мікротеми, що лежать в основі логічної побудови висловлення.
«Чим більше різних і неповторних елементів мови (формальних і значеннєвих) доводиться на ту саму «площу» мовлення, тим багатше мовлення», – пише Б. Н. Головін [1].
Оскільки збагачення словникового запасу залишається основним напрямом лексичної роботи, на уроках слід систематично використовувати вправи й завдання, що допоможуть виробити в учнів лексичні вміння та навички. Тому до основних видів роботи над уточненням та розширенням словника учнів відноситься лексичний аналіз мови художнього твору, виявлення невідомих слів і висловів, добір синонімів, з’ясування їхніх смислових відтінків, добір антонімів, аналіз зображувальних засобів мови художнього тексту, виконання завдань на добір слів з певним значенням та інші види роботи. Збагаченню лексичного запасу учнів сприяє робота з дитячою книгою, казками, віршами, скоромовками, спеціальна ігрова діяльність.
Поряд з кількісною стороною збагачення словника молодших школярів вчитель велику увагу повинен приділяти якісній стороні словника. Важливе місце в цьому плані відводиться правильній вимові слів самим вчителем, адже відомо, що діти наслідують вчителя в усьому, і від того, як правильно він підбирає слова, як правильно будує речення, як послідовно висловлюється, з таким же успіхом діти сприймають і засвоюють матеріал.
Лексика української мови весь час збагачується, розширюється, відбиваючи все глибинне й багатогранніше пізнання людиною об’єктивної дійсності, технічний прогрес, розвиток науки, культури, мистецтва. Поповнення лексичного складу мови йде, з одного боку, шляхом словотворення й запозичень з інших мов, а з другого – шляхом розвитку багатозначності, тобто використання відомих слів для найменувань інших явищ. Чим багатший словниковий запас у дітей, тим краще розвивається їх мовлення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Грушников П. А. Принципы и содержаниесловарной роботи в начальныхклассах. Москва, 1973. 420 с.
- Біляєв М., Мельничайко В., Пентилюк М. Методика вивчення української мови в школі. Київ, 1987. 402 с.
- Сердюк М. Г. Словникові вправи на уроках мови у 1 класі. Початкова школа. 1978. № 3.
- Скрипченко О. В. Психологічний розвиток учнів. Київ, 1974. 104 с.
- Ужченко Т. Г. Дидактичний матеріал з української мови. Лексика і фразеологія: Посібник для вчителя. Київ, 1992. 222 с.