Сарданова Лариса
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.
Лексична компетентність молодших школярів є ключовою інтелектуальною та інтегрувальною якістю особистості учня, яка уможливлює свідомо і творчо визначати й розвивати власну індивідуальність, досягати успіху в життєдіяльності. За умови успішного впровадження в практику мовного навчання Нової української школи комунікативно-практичних різновидів мовленнєвої діяльності на уроках рідної мови, лексична компетентність учнів початкової школи зросте і результати навчальної діяльності школярів створять можливість визначити з-поміж них лінгвістично обдарованих, здатних опанувати кілька мов одночасно.
Проблема формування лексичної компетентності в учнів початкових класів була предметом наукових досліджень А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Голуб, Т. Коршун, К. Крутій, Н. Сіранчук, Л. Сугейко, В. Тихоша та ін.
Аналіз наукової літератури дозволяє зазначити, що нині наявні різні підходи до розуміння поняття «лексична компетентність». Означене поняття значно ширше, ніж поняття знання, уміння та навички з лексики, оскільки зосереджує спрямованість особистості (мотивацію, ціннісні орієнтири, особистісні якості та ін.) на здатність долати стереотипи, передбачати мовленнєві ситуації, гнучкість мислення, враховує характер мовленнєвої діяльності – самостійність, цілеспрямованість, вольові якості. Лексична компетентність учнів початкових класів є однією з інтегративних якостей особистості учня, яка створює можливість досягати оптимального мовленнєвого результату.
Лексична компетентність, на думку Н. Сіранчук, – це здатність особистості швидко і якісно, на рівні програми оперувати не словами, а семантичними полями, зі складу яких людина обирає потрібне слово, словосполучення, щоб із можливою точністю висловити свою думку в мовленні, спілкуванні, з опорою на граматичну структуру мови (макроструктуру мови); внутрішньо-мовленнєва підготовка людини до комунікативної діяльності 2.
Основним завданням вчителя початкової школи у процесі формування лексичної компетентності учнів є формування і розвиток умінь творити висловлювання (якщо мовленнєва діяльність спрямована на висловлення власної думки або відчуття: говоріння, письмо) і сприймати висловлювання (слухання і читання).
Безперечно, для реалізації поставленого завдання важливо враховувати природу мовленнєвих творчих здібностей школяра (індивідуально-психологічних особливостей особистості, які є умовою успішного виконання мовленнєвої творчої діяльності). Задля розвитку лексичної компетентності молодших школярів на уроках рідної мови доцільно пропонувати учням завдання і вправи, які передбачають засвоєння лексем, осмислення їх семантики, поєднання слів з урахуванням лексичного значення, оперування синонімами, антонімами, омонімами, а також розвиток уяви, уміння фантазувати, спостережливості, здатності побачити незвичайне у звичайному; здатності до висування оригінальних ідей; здатності до винахідництва, дослідницької діяльності; умінь аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію; асоціативного й образного мислення; емоційної чутливості; допитливості; пізнавального інтересу; наполегливості та ін.
У процесі формування лексичної компетентності учнів необхідно правильну організувати на уроці рідної мови мотиваційну, когнітивну, практичну, рефлексійну та поведінкову лексичну діяльність з опорою на наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, адекватне використання лексем, доречне вживання образних висловів, приказок, прислів’їв, фразеологічних зворотів. Цінним є використання на уроках мови дидактичного текстового матеріалу казок, історій, адже у дітей молодшого віку «основна психічна структура, яка породжує смисл (у психологічному розумінні цього слова, тобто думка, намір, почуття, потреба і таке ін. – усе, про що можна говорити), – це уява, фантазія» [1, с. 5]. Формування лексичної компетентності учнів початкових класів можливе лише за умови творчого навчання з перевагою продуктивних методів, оскільки «ті відношення, які функціонують в умовах репродуктивного навчання (імітація, наслідування моделей), педагогічно не виправдовуються ні в системі «учень-учитель», ні в системі «учень-учень» [1, с. 5].
Отже, розвиток лексичної компетентності молодших школярів на уроках рідної мови є одним із головних завдань сучасної української школи і цілеспрямованим процесом, який здійснюється у спеціально створеному освітньому середовищі за допомогою суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя й учня, педагогічної впливу і застосування системи завдань. Ефективність формування лексичної компетентності і дитини-школяра залежить від її індивідуальних здібностей і таланту, а в педагогічному аспекті від дотримання компетентнісного, комунікативно-діяльнісного та особистісного підходу до організації освітнього процесу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Ляудис В. Я., Негурэ И. П. Психологические основы формирования письменной речи у младших школьников. Москва : Международная педагогическая академия, 1994. 150 с.
- Сіранчук Н. М. Формування лексичної компетентності в учнів початкових класів на уроках української мови: Монографія. Київ: «Центр учбової літератури», 2017. 288 с.