Сторчак Альона
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Грітченко Т. Я.
Зміни, що відбуваються в нашому суспільстві призводять до перетворення ціннісно-смислових орієнтацій людини: пріоритет загальнолюдських цінностей, спрямованість на діалектичність мислення, пошук розуміння самого себе і свого місця в новій дійсності, зростання відповідальності за прийняті рішення і здійснювані дії.
Ще у XX столітті намітилися нові ідеї в розумінні сутності людини, чому значною мірою сприяла криза традиційних уявлень про її життя і діяльність. Наукове людинознавство цього століття характеризується перш за все спробою відтворити цілісне уявлення про людину шляхом переробки і тлумачення різноманітних предметних знань про людину, які були накопичені різними науками (біологією, психологією, соціологією, етнографією тощо).
Застосування синергетичного підходу (В. Аршинов [1], В. Буданов [1], В. Воропаєва [2], О Князева [3], В. Кремень [4; 5], О. Чалий [6] та ін.) до пізнання людини відкриває перспективи її розуміння у всьому різноманітті проявів – творчість, здоров’я, спілкування, взаємодія із природним і соціальним середовищем тощо.
На думку В. Воропаєвої [2], для подолання антропоцентричного світогляду, необхідно розвивати напрям комплексного вивчення людини «одночасно з біологічної, психологічної та соціальної точок зору».
Дійсно людина має низку незвичайних властивостей, які відображають величну розмаїття навколишнього світу. Він безмірно складний, суперечливий, невичерпний.
У філософську і педагогічну літературу входить нове розуміння сутності людини, передумов виникнення не тільки земних, а й космічних мотивацій. У вітчизняній педагогічній літературі відродження античної думки про те, що людина – суть Всесвіту, мікрокосм, який вбирає в себе всі природні, космічні енергії, стихії – явище надзвичайно значне. Таке визначення сутності людини дозволяє відійти від одностороннього матеріалістичного уявлення про життя, природу, виховання людини.
Необхідно вказати на ще одну тенденцію розвитку сучасної антропологічної думки. У XX-му столітті європейська думка почала синтезуватися зі східними підходами, які традиційно орієнтуються на духовний, психічний світ, на самовиховання і вдосконалення людини через пошук гармонії зі світом. У східній традиції розуміння світу відсутній його поділ на об’єкт і суб’єкт. Світ зовнішній і внутрішній розглядається як єдина цілісність. Розчленування цього цілого на частини і протиставлення їх один одному руйнує гармонію і цілісність. Наслідком цього у східній культурі вважається втрата людиною цілісного сприйняття світу і відчуження її від своєї внутрішньої природи і навколишнього природного середовища.
Важливо відзначити також відображення суспільних поглядів на людину в індивідуальній свідомості дитини. У цьому бачиться можливість і необхідність побудови навчання на основі розвитку цілісного уявлення про людину ще у початковій школі. У логіці цього підходу найцілісніше розуміння є можливим при прояву у свідомості історичних поглядів на людину, тобто пізнавальної актуалізації антропоісторичної свідомості. З урахуванням специфіки досліджуваної проблеми цю категорію можна визначити як сукупність уявлень про людину, що відбиваються в суспільній та індивідуальній свідомості. При такому підході учні сприймають людину одночасно природною, космічною, моральною, розумною, творчою та соціальною істотою. Орієнтація на історизм допомагає виокремити різні сторони пізнання «світу людини», здійснити синтез природничих і гуманітарних аспектів вивчення людини, показати її універсальну цінність.
Пізнання сутності людини, розуміння особливостей її взаємодії із природою, іншими людьми і самою собою є однією з вічних проблем в історії наукової думки. Пошук оптимальної стратегії такої взаємодії є серйозною науковою проблемою, можливі рішення якої торкаються основних принципів пізнання і практики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Аршинов В. И., Буданов В. Г. Роль синергетики в формировании новой картины мира. Вызов познанию: Стратегии развития науки в современном мире. М. : Наука, 2004. С. 374–393.
- Воропаєва В. Г. Антропологічні засади дослідження людини як цілісної істоти: теоретико-методологічний аналіз. Гуманітарний вісник ЗДІА. Видавництво : РВВ «ЗДІА», 2008. Вип. № 33. С. 169–176.
- Князева Е. Н. Основания синергетики. Человек, конструирующий себя и свое будуще. М. : Ком Книга, 2006. 232 с.
- Кремень В. Г. Людиноцентризм в стратегіях освітнього простору. К. : Педагогічна думка, 2009. 520 с.
- Кремень В. Г., Ільїн В. В. Синергетика в освіті : контекст людиноцентризму. К. : Педагогічна думка, 2012. 368 с.
- Чалий О. В. Синергетичний підхід – необхідна складова інтеграційних процесів в освіті. Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні1992 – 2002. Харків : «ОВС», 2002. С. 125 – 133