Тягловська Анастасія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: канд. філол. наук, доцент Хлистун І. В.
Набутий у дошкільні роки власний мистецько-комунікативний досвід – це запорука не лише загальному культурному розвитку дитини , а й загальному її особистісної активності в подальшому житті. Зокрема, організована в дитсадку театрально-ігрової діяльності створює умови для самовираження кожного малюка. Так, в іграх-драматизаціях діти приміряють на себе різні ролі, вчаться володіти своїм голосом, тілом, розуміти емоції і поведінку інших, розв’язувати конфліктні ситуації. На жаль, вчителі не завжди оптимально використовують цей вид дитячої діяльності, а то й просто обминають його [1].
Наукові дослідження і кращий досвід свідчать, що гра-драматизація є сьогодні актуальною і перспективною, має практичну цінність у розв’язанні завдань сучасного освітнього закладу.
Театрально-ігрова діяльність молодших школярів, як вид художньо-мовленнєвої діяльності, пов’язана зі сприйняттям за відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів, навіяних літературними творами, створенням на цій основі власних сценаріїв і сюжетів. Самостійним видом театрально – ігрової діяльності дітей цього віку є гра-драматизація [4].
У психолого-педагогічних дослідженнях (Л. Виготського, Д. Менджерицької, Л. Артемової, Р. Жуковської, Н. Карпінської, Н. Кудикіної та ін.) гру-драматизацію розглядають як таку, що становить собою синтез сприйняття літературного тексту і творчого відображення його у ролях. При цьому виконавець ролі може використовувати вдягнуті на руку ляльки бі-ба-бо, пальчиковий, настільний театр, а також елементи костюма. Вчені наголошують на істотному значенні гри-драматизації в процесі розвитку інших видів театральної, мовленнєвої, комунікативної діяльностей.
У школі організовують ігри-драматизації за змістом казок, оповідань у різних вікових групах. Так, у молодшій та середній групах цю діяльність організовують на заняттях та повсякденні. А в старших групі ігри-драматизації проводять переважно в години розваг у другій половині дня. Старші діти залюбки розігрують казки для молодших.
У грі-драматизації діти творять сюжет «тут і зараз», що створює враження справжнього життя, раптове, грубе втручання дорослого може загасити дитячий ентузіазм і навіть обірвати процес гри.
Успіх гри драматизації передусім залежить від правильного вибору літературного твору, який має бути в повному розумінні слова драматичним – із зав’язкою, кульмінацією та розв’язком, з цікавими діями персонажів, їхніми повчальними вчинками, конфліктними ситуаціями. У творі мають бути короткі монологи й діалоги дійових осіб. Причому, якщо твір прозовий, то в грі-драматизації у діалогах мовленні персонажів, ролі яких виконують діти, допускається відхилення від тексту, якщо ж твір віршований, відхилення не бажані. Літературний твір, обраний для драматизації, має бути зрозумілий дітям, щоб вони змогли «пропустити» його образи крізь своє серце, поставити себе на місце персонажів [3].
Досліджуючи розвиток творчих здібностей молодших школярів в іграх-драматизаціях, Н. С. Карпінська визначила вимоги до виконання ролей: виразне, голосне й чітке мовлення, сили голосу; дотримання певних інтонацій, рухів і міміки; взаємодія в колективі. Усіх цих навичок діти набувають у процесі організованого навчання та інших видів діяльності в повсякденному житті. Корисні й заняття з виразного читання (вивчення віршів, розповідання казок, оповідань), розглядання і люстрацій у куточку книги разом з педагогом, який привертає увагу вихованців до особливостей поведінки персонажів художнього твору, зображених на малюнках, їхніх поз, рухів, міміки. Щоб донести до дітей особливості мовлення певного персонажа, варто організовувати перегляди відповідних кінофільмів, мультфільмів, телепередач, слухання аудіо записів у виконанні майстрів художнього слова.
Водночас варто пам’ятати, що у грі-драматизації ініціатива і творчість дітей спрямовується не так на створення ігрової ситуації, доповнення змісту, зміну сюжету, як на якісне виконання ролі. Тому важливо не те, що малюки зображують, а й те, як вони це роблять, чи достатньо правдиві їхні дії, виразні рухи, мовлення [2].
Отже, ігри-драматизації дають широкий простір для прояву творчих здібностей, самостійності та ініціативності дітей. Малюки активно розповідають, декламують, ставлять запитання, відповідають, вживаються в образи, оцінюють дії персонажа. Таким чином у молодших школярів формується мовленнєва, комунікативна й соціально – моральна компетентності [59].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Бурова А. Гра – ефективний засіб виховання самостійності дітей дошкільного віку. Вчитель-методист дошкільного закладу. 2010. №5. С. 17–27.
- Шипіло Л. Грі-драматизації належну увагу. Дошкільне виховання. 2013. № 1.С. 14–17.
- Паннік Л. Л., Щербина В. В. Формування художньо-стетичної культури дитини. Початкова школа. 2007. № 7. С. 16–25.
- Караманенко Т. Кукольный театр – младшим школьникам. Москва : Просвещение,1985. С. 28–44.
- Зимина И. Театр и театрализованные игры в детском саду // Дошкольное воспитание 2005. № 4. С.3–4.