Хоменко Ганна
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.
Стратегія модернізації сучасної мовної освіти, утвердження концепції «Нова українська школа» полягає в тому, щоб дати можливість учням виявити свої природні можливості, здібності і свій творчий потенціал. З огляду на це актуальною стає питання розвитку духовної та творчої особистості дитини-школяра. Вирішення цього завдання можливе за умови організації творчої діяльності учнів на уроках української мови в початковій школі. Текстотворча мовленнєва діяльність посідає особливе місце серед виявів креативності молодших школярів. З одного боку, вона вимагає роботи таких психічних процесів, як сприймання, образне мислення, уява, мовлення, емоції, активізує почуттєву та інтелектуальну складники пізнавально-дослідної діяльності учня. З іншого – дітям молодшого шкільного віку властива надсильна емоційність та чутливість до образних вражень, багатство уяви, невтомна допитливість, відкритість до навколишнього світу. Творчість у дитячі роки – умова та засіб максимального розкриття творчих здібностей, активізації емоційно-чуттєвої сфери, пізнавальних інтересів та духовного потенціалу молодших школярів.
Аналіз науково-методичної літератури свідчить про існування різних підходів до визначення умов розвитку творчих здібностей учнів. Більшість дослідників акцентують увагу на важливості таких чинників, як сприятливе середовище, що стимулює дітей до творчості; застосування психолого-педагогічних технологій, що забезпечують активність учнів у процесі творчої діяльності; врахування індивідуальних особливостей і можливостей дітей-школярів; системність роботи з розвитку творчих здібностей учнів; зміна характеру міжособистісних стосунків між учителем і учнями у напряму їх демократизації, діалогізації; збагачення їхнього емоційно-чуттєвого та комунікативного досвіду; практична спрямованість мовного навчання тощо.
Успішне формування текстотворчих умінь молодших школярів можливе за умови поетапного введення в навчальний процес текстотворчих знань та умінь, пов’язаних із поступовим засвоєнням тексту, його ознак, стилів і типів мовлення, лексикології, синтаксису тощо. У процесі навчання створюються сприятливі можливості для поетапного засвоєння й осмислення учнями зв’язків між різними мовними рівнями.
Важливим для розвитку умінь текстотворення є дотримання принципу творчої активності, який учені розуміють так: особлива потреба (Л. Божович); діяльність (Г. Люблинською); міра діяльності – (В. Коган), активність у творчості або до творчості (В. Холоденко). В сучасному словнику поняття «творчість» розкривається, як усяке внесення нового, зокрема створення образів у результаті творчої фантазії. Цінний потенціал щодо розвитку текстотворчості учнів початкових класів мають уроки мови. К. Ушинський завдання їх розуміє в тому, щоб «розвинути в дітях ту природжену здібність, яку називають «даром слова», навчити їх свідомо володіти цінностями рідної мови і граматики (пізнання логіки мови), застосовуючи усні та письмові вправи, які мають поступово ускладнюватися» [2].
Творчість – це один з видів діяльності, спрямований на вирішення протиріччя, тобто виконання творчих вправ. Безперечно, у процесі розвитку текстотворчих умінь важливо застосовувати творчі вправи завдання, в яких учень повинен сам знайти спосіб рішення, застосувати знання в нових умовах, створити щось суб’єктивно (іноді й об’єктивно) нове. У початковій школі, зазначають Н. Ляшко та Л. Райська, використовуються завдання частково творчого характеру та завдання з творчою основою. Перша група завдань передбачає складання речення за опорними словами, на запропоновану тему, різних конструкцій, дописування речень, відновлення деформованого тексту, підбір заголовку, складання елементарного опису, здійснення аналізу композиції тексту та ін. Друга група (завдання з творчою основою): скласти усне оповідання на тему (за малюнками, опорними словами, реченнями, запитаннями, за зразком), створення розповіді за враженнями від побаченого, прочитаного, за власними спостереженнями, стислий переказ тексту, переказ із заміною особи, твір за початком (кінцівкою) [1]. На основі таких вправ здійснюється формування текстотворчих умінь. Таким чином переконуємося, що творча активність молодших школярів розвивається в процесі творчої діяльності, що передбачає створення нового.
На думку Ю. Бабанського педагогіка вимагає найбільш раціональних варіантів застосування засобів наочності, що дозволяють досягти більшого освітнього й виховного ефекту. Тому важливо задля розвитку вмінь текстотворення застосовувати на уроках мови наочність у вигляді ілюстративних і вербальних опор, які повинні відповідати віку дітей. Означені опори знаходяться у взаємозв’язку, оскільки спільне їх використання сприяє формуванню «осмислених» умінь, розширює запас наочних представлень, збагачує конкретно-чуттєвий досвід учнів. Ілюстративні опори включають серії малюнків, репродукції, фотографії, кінофільми. Основна їх функція полягає в полегшенні сприйняття тексту, підказці та допомозі будувати зміст тексту, створювати тексти різних стилів і типів мовлення. До вербальних опор відносяться текст, план тексту, ключові слова, питання, схеми, що організують спостереження за будовою тексту різних типів, дозволяють правильно створити висловлювання. Для написання твору вчитель привертає увагу дітей до об’єктів живої природи, тобто натуральної наочності. На сучасному етапі наочність нерозривно пов’язана із застосуванням мультимедійних засобів.
У навчанні текстотворенню слід керуватися випереджальним засвоєнням усного мовлення перед писемним, що відображає природну закономірність мовленнєвого розвитку дитини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Ляшко Н. Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках української мови (4 клас) / Н.О.Ляшко, Л.Г.Райська. – Режим доступу : http://visnyk.chnpu.edu.ua/?wpfb_dl=1305.
- Ушинский К. Избранные педагогические сочинения. В 2-х т. / К.Д. Ушинский ; под ред. А. И. Пискунова. – М. : Педагогика, 1974. – 488 с.