Цвень Юлія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: канд. філол. наук, доцент Хлистун І. В.
В українській дидактиці визначено чіткі, однозначні тлумачення понять компетенція, компетентність, предметна компетентність.
Під компетенцією розуміють стандартне, нормативне поняття, суспільну норму, яка охоплює знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід, якими учні повинні оволодіти відповідно до чинної програми [2].
Компетентність – це особистісне утворення, інтегрована здатність ефективно і продуктивно застосовувати набуті знання, вміння, навички, досвід, цінності в нестандартних ситуаціях із метою розв’язання життєво важливих проблем, індивідуальний досвід і дієвість застосування їх відповідно до визначених освітніх стандартів [2].
Комунікативна компетентність – це сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах і з різними комунікантами – ровесниками, знайомими і незнайомими, а також знань щодо вербальних і невербальних засад інтегрування, умінь ефективного застосування їх у конкретному спілкуванні в ролі як адресанта, так і адресата [4, с. 127-128]; передбачає породження мовлення.
Діалог – це форма мовлення (і спілкування), якій притаманна зміна мовленнєвих актів (повідомлень), як правило, двох мовців, які перебувають у безпосередньому зв’язку [1, с. 76].
Процес формування діалогічного мовлення учнів початкових класів — це постійний і систематичний процес набуття учнями діалогічної компетентності, яка залежить від певних обставин і виявляється у конкретній ситуації.
Одним із завдань учителя щодо формування в учнів діалогічної компетентності є те, щоб розкрити прихованні для них (учнів) можливості мови і показати, як можна ефективно використовувати їх під час комунікації
Отже, рівень сформованості діалогічної компетентності значною мірою залежить від : наявних знань про особливості усного і писемного мовлення; знань про ознаки і будову діалогу; сформованості умінь орієнтуватися в ситуації спілкування; навичок володіння позамовними засобами спілкування; уміння слухати співрозмовника; усвідомлення компонентів діалогічної діяльності; вибору ефективних методів, прийомів і засобів, майстерності педагога у застосуванні їх [3, с. 155].
Науковці стверджують, що формування діалогічної компетентності можливе за умови створення змодельованих навчальних ситуацій спілкування, теми, предмет і умови яких максимально наближені до життєвого досвіду школярів і стосуються різних сфер їхнього життя.
Діалог складається з частин –– діалогічних єдностей, які існують неодночасно, а змінюють одна одну й утворюють цілісність (діалог) послідовним зникненням і появою. Це зумовлює потребу усвідомлення учнями цього процесу.
Таким чином, учні мають побачити цілісність діалогу, яка складається з частин, відповідно, щоб частини утворили цілісність, вони мають бути пов’язані між собою за змістом, утворивши текст.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник. 2-ге вид. Київ: Академія, 2009. 376 с.
- Голуб Н. Методичні рекомендації щодо навчання української мови в умовах компетентнісного підходу. Дивослово. 2013. № 9. С. 2–7.
- Мартіна О. Розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів на уроках рідної мови. Педагогічна освіта: теорія і практика : зб. наук. пр. Кам'янець-Подільський : Медобори-2006, 2015. № 18 (1). С. 154–159.
- Формування предметних компетентностей в учнів початкової школи / Н. М. Бібік, М. С. Вашуленко, В. О. Мартиненко та ін. Київ : Педагогічна думка, 2014. 346 с.