Шпат Наталія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кравчук О. В.
Справжні досягнення в навчально-виховному процесі, що мають вирішальне значення для майбутнього дитини, можливі лише за умов зміцнення її самостійності, критичності до себе, перетворення розумних цілей дорослих у свої власні цілі. Тому в навчанні дітей педагоги зобов’язані не лише збагачувати їх певним обсягом знань, способів дій, а й формувати в них критичне ставлення до своїх можливостей, успіхів, навички контролю та оцінні уміння в навчально-виховному процесі, що стає можливим при систематичному цілеспрямованому формуванні оцінної діяльності.
Cучасні дослідження формування оцінної діяльності торкалися таких аспектів, як розвиток в учнів рефлексивної контрольно-оцінної діяльності, самооцінки (В. Гузєєв, Г. Захарова, І. Кулагіна); формування в учнів ціннісних орієнтацій, ціннісних самовідносин, взаємовідносин (А. Захарова); формування оцінної діяльності як фактору підвищення навчально-пізнавальної активності учнів (В. Лозова, Г. Троцко); розвиток контрольно-оцінних умінь учнів (Н. Батурін); навчання оцінним висловленням (В. Максименко); виховання оцінних здібностей у міжособистісних стосунках (М. Боцманова, Г. Захарова, Г. Цукерман); розвиток діяльнісної взаємооцінки (О. Леонтьєва); питання становлення оцінних еталонів (І. Прокопенко).
Аналіз науково-методичних рішень проблеми формування оцінної діяльності, запропонованих у цих роботах, свідчить про спробу надати їм цілісної системи, яка б дозволила зробити оцінну діяльність учнів високоефективним педагогічним засобом навчально-виховної роботи. Під час вивчення оцінної діяльності школярів акцент робиться частіше на процесі виховання, ніж на процесі навчання; визначення ж її структури залишається розпливчастою, оцінні вміння розглядаються частіше як складник контрольних умінь, а оцінна діяльність молодших школярів визначається лише як самооцінка.
Результати вивчення стану формування оцінної діяльності учнів початкової школи свідчать про те, що навчання учнів оцінюванню відбувається безсистемно, засобами невизначених методів і прийомів. Розвиток в учнів оцінних умінь ні в календарних, ні в поурочних планах учителів не зазначається.
Проблема формування оцінної діяльності хвилювала людство з давніх часів і знайшла своє відображення у багатьох працях видатних філософів і педагогів минулого.
Прийнято вважати, що оцінна діяльність виникла одночасно з людиною і є супутником будь-якої іншої її діяльності. Як зазначає Р. Вайсман, оцінна діяльність з часом стає однією з найважливіших характеристик діяльності як особлива її форма, що постійно розвивається і яка дає можливість людині зрозуміти навколишній світ і встановити з ним надійний і корисний зв’язок.
У педагогічній теорії оцінна діяльність, яка часто ототожнювалася з оцінкою, оцінюванням, частіше розглядається у зв’язку з процесом виховання, ніж з процесом навчання. Проблем формування оцінної діяльності у своїх працях так чи інакше торкалися багато відчизняних і зарубіжних педагогів минулого (І. Гербарт, Ф. Дістервег, Дж. Дьюї, Я. Коменський, А. Макаренко, І. Песталоцці, В. Сухомлинський, Л. Толстой, К. Ушинський та ін.).
Так, на думку Я. Коменського, оцінка керує поведінкою людини. На підставі правильної оцінки людина має можливість здійснювати вибір між добрим і поганим, між добром і злом, між корисним і шкідливим для себе. Отже, дійсна оцінка, перетворюючись в оцінну позицію, дає людині правильне життєве спрямування, допомагає їй позбавлятися від неприємностей і помилок, робить її мудрою.