Торчинська Тамара Анатоліївна
кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри фахових методик та інноваційних технологій у початковій школі
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
м. Умань, Україна
Одним із напрямів технології розвиваючого навчання, що впроваджується у початковій ланці загальноосвітньої школи, є розвиток літературних здібностей молодших школярів.
Проблема розвитку літературнотворчої діяльності розкривається у працях О. Вєтохова, М. Відінєєва, Л. Шрагіної. Вона ґрунтується на уявленні про структуру творчої діяльності. Дослідники доводять існування труднощів у процесі складання власних творів, що виявляється у змістовій (наслідування, невиразність творів, аналогічність змісту, бідність і неоригінальність сюжетів) та формальних характеристиках висловлювання (порушення структури повідомлення, обмеженість у використанні стилістичних засобів), що вчені пояснюють низьким рівнем літературознавчої обізнаності, несформованістю уявлень про жанрові, композиційні, мовленнєві особливості літературних і фольклорних творів та невмінням переносити набуті художні уявлення у власну творчість.
Аналіз широкого спектру досліджень як природи обдарованої особистості взагалі так і літературної зокрема, дав змогу зробити висновки про безпосередній зв’язок обдарованості з творчістю, результатом якої є створення чогось нового, позначеного оригінальністю.
З опорою на дослідження відомих психологів та педагогів з проблем розвитку літературно-творчих здібностей обдарованої особистості, з’ясовано, що вони охоплюють здатність індивіда повноцінно естетично сприймати і розуміти різні художні системи, зокрема мистецтво слова; точність образного бачення з допомогою розвинених уяви та фантазії; схильність до накопичення знань у галузі літературознавства та мовознавства; розвинену самокритику; внутрішню мотивацію щодо спрямованості на досягнення успішних результатів; потребу у враженнях. (Д. Білецький, Ф. Гурович, Г. Костюк, В. Паламарчук, О. Потебня, І. Проценко, В. Роменець та ін.).
Проблемі формування творчих здібностей образно мислити присвячено численні праці багатьох сучасних педагогів (Г. Бондаренко, В. Клименко, Т. Панько, Л. Порох, А. Ситченко, Г. Токмань, А. Усатий ін.). Вони дотримуються спільної точки зору:
- Ефективність розвитку творчого (образного) мислення залежить передусім від навчання і виховання кожної особистості.
- Ефективність розвитку творчого (образного) мислення залежить від попередньої практики її мислительської діяльності [2].
Важливу роль у формуванні досвіду образного мислення школярів доречно відвести читацькому сприйманню, проблемним та ігровим ситуаціям (Л. Варзацька, Л. Гончарова, Л. Шевченко), зокрема, адже завдяки створенню проблемних ситуацій спостерігається активізація творчої думки схильних до творчості учнів. В основі літературної творчості лежить гра уяви і фантазії, тому використання гри в процесі формування образного мислення обдарованих учнів сприяє накопиченню їхнього творчого досвіду.
Надзвичайно важливу роль у вирішенні цієї проблеми має впровадження в навчальний процес «чужого» досвіду, зокрема, його творчо опрацьованої ідеї. Особлива роль у цьому має відводитися вчителю, письменникові, від характеру настанов яких залежить хід думок вихованця.
Усі діти мають різнобічні потенційні здібності. Завдання школи – виявити і розвинути їх. На наш погляд, це означає – озброїти дитину засобами діяльності, створити умови для виявлення та розвитку її природжених творчих задатків.
Безперечно, що тільки за сприятливих умов навчання діти можуть досягти високих результатів у певних видах діяльності, відповідно до їх нахилів та інтересів. Тому важливо знайти таку діяльність для кожного. Здібності дітей не просто проявляються, а й формуються, розвиваються у праці та гинуть у бездіяльності. Найефективнішим шляхом розвитку індивідуальних творчих літературних здібностей є залучення учня до продуктивної творчої праці. Творчість у навчальній діяльності варто розглядати передусім як таку, що впливає на розвиток цілого комплексу якостей творчої особистості: розумової активності; швидкого навчання; кмітливості, винаходу; прагнення здобувати знання, необхідні для виконання конкретної практичної роботи; самостійність у виборі та розв’язуванні задач; здатність бачити загальне, головне в різних і різне в подібних явищах. Ідея співробітництва (учитель-учень) виключає авторитарність, експлуатацію пам’яті, звичну схему контролю і оцінки «знаєш – не знаєш». Учень починає вірити в свою захищеність і право на утвердження себе через пошук і успішне подолання інтелектуальних та фізичних труднощів, з одного боку, і з другого – у віру вчителя у духовні сили своїх учнів. Якщо діяльність учителя й учня є творчою, то за допомогою цього можливо розкрити внутрішні резерви навчання, досягнути його якісно нових кінцевих результатів.
Дослідження природи образного мислення у контексті літературно-творчого процесу дає змогу стверджувати, що:
- літературна творчість – складна психічна діяльність, супроводжувана процесом мислення в образах з метою пошуку нових, якісних змістів художнього відтворення дійсності;
- образне мислення реалізується за умови свідомої спрямованості людини на творчий мислительний процес, поетапному здійсненню якого передує збагачення раціональним та чуттєвим досвідом індивіда;
- продуктивність мислительного процесу в образах залежить від уміння митця знаходити способи перетворення наявного у бажане – таке, що досі не зустрічалося в художньому змісті людського пізнання [5].
Отож, обдарованість, особливо літературна, за своєю природою потенційна, тому потребує постійного включення особистості в творчий процес з метою активізації і вдосконалення її духовних сил.
Надзвичайно важливим у вирішенні цієї проблеми є добре організована психолого-педагогічна система роботи вчителя відповідно до певних структурних компонентів, а саме: на уроках творчості (розвитку зв’язного мовлення), на уроках літературного читання, української мови та у вільний час.
Така структура має на меті забезпечити, по-перше, засвоєння схильними до літературної творчості учнями механізмів сприймання та розуміння художнього образу як мистецького явища; по-друге, вироблення у них практичних навичок створення власних оригінальних образів; по-третє, системне виявлення рівнів здібностей учнів на основі сформованих до літературно-творчої діяльності вмінь з метою їх подальшого розвитку.
Основним завданням під час вироблення в учнів, схильних до творчості необхідних знань, умінь і навичок є:
- оволодіння змістом основних понять теорії літератури як механізмами творення художнього образу, твору;
- уміння «бачити» в тексті (ілюстрації) оригінальні художні образи та пояснювати їх на основі власної інтерпретації;
- уміння знаходити нові шляхи творення оригінальних змістів (відтінків) художнього образу;
- свідоме оволодіння знаннями про основні етапи творчого акту письменника;
- уміння бачити індивідуальність стилів митців через аналіз їхніх художніх творів [3].
Оскільки учнівська творчість – різноманітна, а уподобання, інтереси, природні творчі задатки занадто індивідуальні, то доречно використовувати одночасно кілька різних технологій щодо розвитку літературних здібностей молодших школярів, допоки вчитель, методом навчальних спроб, не встановить доречність конкретної технології конкретному учню.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
- Барко В. I., Тютюнников Л. М. Як визначити творчі здібності дитини? – К.: Україна, 1991. – 79 с.
- Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів засобами слова// Початкова школа. – 1999. – №5. – С. 51-53.
- Коваленко В. М. Педагогічні умови розвитку творчих здібностей літературно обдарованих учнів/ /Вісник Черкаського університету: Педагогічні науки: Черкаси, 2011. – № 18. – С. 35-41.
- Літературна компетентність молодшого школяра: Збірник ігор до уроків читання/ За ред. Л. І. Іванової. – Рівне, 2004. – 56 с.
- Струс О. О. Розвиток літературних творчих здібностей молодших школярів. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – 40 с.