Малішевська Ольга
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник:
к. п. н., доцент Лоюк О. В.
Мислення дитини молодшого шкільного віку знаходиться на переломному етапі розвитку. У цей період відбувається перехід від наочно-образного до словесно-логічного, понятійного мислення, що надає мисленнєвій діяльності дитини подвійного характеру: конкретне мислення, пов’язане з реальною дійсністю і безпосереднім спогляданням, вже підпорядковується логічним принципам, проте абстрактні, формально-логічні міркування дітям ще не доступні.
Особливості мисленнєвої діяльності молодшого школяра в перші два роки навчання багато в чому схожі з особливостями мислення дошкільника. У молодшого школяра яскраво виражений конкретно-образний характер мислення. Так, при вирішенні розумових завдань діти опираються на реальні предмети або їх зображення. Висновки, узагальнення робляться на основі певних фактів. Все це проявляється і при засвоєнні навчального матеріалу. При виникненні проблем дитина намагається їх вирішити, виконуючи практичні дії, однак вона вже може вирішувати окремі завдання подумки. Вона уявляє собі реальну ситуацію та діє в ній у своїй уяві. Таке мислення, в якому вирішення задачі відбувається в результаті внутрішніх дій з образами, називається наочно-образним. Образне мислення – основний вид мислення в молодшому шкільному віці [3].
Якщо в перші два роки навчання школярі вирішують багато завдань з наочними зразками, то в наступних класах обсяг такого виду навчальних завдань скорочується, образна першооснова в розумовій діяльності поступово скорочується. Досягнення рівня конкретних операцій відкриває можливості для учнів 2–4 класів теоретично міркувати про світ [2].
Мислення дитини на початку навчання в школі відрізняється егоцентризмом, особливою розумовою позицією, обумовленою відсутністю знань, необхідних для правильного вирішення певних проблемних ситуацій. Так, вона сама не відкриває у особистому досвіді знання про збереження таких властивостей предметів, як довжина, обсяг, вага тощо. Відсутність систематичності знань, недостатній розвиток понять призводять до того, що в мисленні учня панує логіка сприймання. Він потрапляє в залежність від того, що бачить в новий момент зміни предметів [2].
Однак в початкових класах дитина вже може за допомогою думки зіставляти окремі факти, поєднувати їх у цілісну картину і навіть формувати для себе абстрактні знання, віддалені від прямих джерел. До 3-го класу мислення переходить в якісно нову стадію, що вимагає від учителя демонстрації зв’язків, які існують між окремими елементами засвоюваних об’єктів. Діти опановують родовидові співвідношення між окремими ознаками понять, тобто класифікацією, освоюють дію моделювання, у них формується аналітико-синтетичний тип діяльності. Це означає, що починає формуватися формально-логічне мислення. В результаті навчання в школі, в умовах, коли необхідно регулярно виконувати завдання в обов’язковому порядку, діти вчаться керувати своїм мисленням [1].
Багато в чому формуванню керованого мислення сприяє інтерактивна діяльність на уроці. Відомо, що у спільній діяльності дитина за допомогою дорослого шляхом наслідування (що є проявом тенденції до аналогізування, тобто прагнення побудувати свою поведінку, створювати гіпотетичні та реальні конструкції способів взаємодії з суб’єктами і об’єктами, елементами зовнішнього та внутрішнього світу за принципом аналогії) здатна виконувати те, що їй не дається самостійно [4].
У процесі спілкуванні учня з педагогом та однокласниками в нього формується усвідомлене критичне мислення. Це відбувається завдяки тому, що в класі обговорюються шляхи вирішення завдань, вчитель постійно спонукає школярів обґрунтовувати, доводити правильність суджень. В процесі навчальної діяльності у молодших школярів активно формується вміння планувати свої дії; простежувати план розв’язання задачі і лише потім приступати до її практичного вирішення [4].
Розвиток мислення відбувається не лише при розв’язуванні задач, пов’язаних трансформацією, засвоєнням нової інформації. Взаємодія із відносно звичною, відомою інформацією, здійснювана в нових умовах, ускладнених, пов’язаних із дефіцитом, неоптимальністю обсягу інформації, часу, із дією різного роду дестабілізуючих впливів, що ґрунтуються, зокрема, на інформаційних та часових обмеженнях і заборонах, спонукає дитину до пошуку нових способів взаємодії або трансформації відомих [1].
Педагог, організовуючи освітній процес у початковій школі, має прагнути до отримання учнями продуктивного результату – не лише зрозуміти, запам’ятати та відтворити отримані знання, а й вміти ними оперувати, застосовувати в практичній діяльності, розвивати.
Список використаних джерел:
- Белошистая А. В., Левитес В. В. Развитие логического мышления младших школьников : учебное пособие для вузов. 2-е изд. Москва : Издательство «Юрайт», 2020. 129 с.
- Гонина О. Психология младшего школьного возраста : учебное пособие. М. : ФЛИНТА : Наука, 2016. 272 с.
- Матюхина М. В., Михальчик Т. С., Патрина К. П. Психология младшего школьника. М. : Просвещение, 1976. 208 с.
- Ушакова М. А. Модель формирования интеллектуально-творческих умений младших школьников в учебной деятельности. Фундаментальные исследования. 2011. № 8–3. С. 563–567.