Коломієць Наталія Андріївна
кандидат педагогічних наук, доцент,
докторант кафедри педагогіки та
освітнього менеджменту
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
м. Умань, Україна
За постіндустріальної доби знання набувають провідної ролі в сучасному розвитку країни. Проте пришвидшення темпів наукових та технологічних відкриттів, новітні реформаторські процеси, які відбуваються в освітньому світовому просторі, вимагають від випускників освітніх закладів інноваційного мислення, здатного до критичного осмислення інформації, вміння швидко визначати пріоритетні шляхи розвитку у дійсності, яка стрімко змінюється. З іншого боку, роботодавці шукають такий тип освіти, який дозволяв би фахівцям бути в курсі останніх інноваційних відкриттів, при цьому не займаючи багато часу. Щоб не відставати від цих постійних змін, продовження освіти стає способом номер один для подолання сучасних викликів часу. Відтак синтез наукового потенціалу та потенціалу особистісно-професійного розвитку перетворили освіту на пріоритет громадської уваги. Це означає, що кожен здобувач освіти повинен усвідомлювати необхідність визначення цілей особистісної траєкторії професійного розвитку, мотивації до навчання впродовж життя, постійного зростання професіоналізму, набуття нових компетентностей тощо. Цьому процесу особистісного зростання притаманні наступні характеристики: неперервність, інноваційність, активність, критичність, якісність, усвідомленість, мобільність, результативність. Однією з ключових характеристик є неперервність в освіті.
Концепція неперевної освіти, яка отримала наукове обгрунтування ще у 1965 році у роботі П. Ленгранда [3], набула сучасного роз’яснення у «Меморандумі освіти протягом життя» (A Memorandum of Lifelong Learning) [2], який прийняв Лісабонський саміт Ради Європи у березні 2000 року. В Меморандумі зазначається, що неперервна освіта повинна стати головною політичною програмою громадянського суспільства, соціальної єдності та зайнятості.
Досить цінними для розуміння сутності та перспективності неперервної освіти, на нашу думку, є визначені у Меморандумі шість принципів неперервної освіти [1].
Принцип 1. Нові базові знання і навички для всіх.
Мета: гарантувати загальний неперервний доступ до освіти для отримання й поновлення навичок, необхідних для включення людини в інформаційне суспільство.
Підсумкові документи Лісабонського саміту відносять до таких навичок комп’ютерну грамотність, іноземні мови, технологічну культуру, підприємництво та соціальні навички.
Принцип 2. Збільшення інвестицій в людські ресурси.
Мета: значно збільшити інвестиції в людські ресурси для підняття пріоритету найважливішого надбання Європи – її людей.
Принцип 3. Інноваційні методики викладання й навчання.
Мета: Розробити нові методології навчання для системи безперервної освіти протягом життя.
Методи навчання як у формальній, так і в неформальній системі освіти повинні орієнтуватися на користувача, змінюватися в напрямку особистісної мотивації, критичного мислення й уміння навчатись.
Принцип 4. Нова система оцінки отриманої освіти.
Мета: Докорінно змінити підходи до розуміння і визнання навчальної діяльності та її результатів, особливо у сфері неформальної та інформальної освіти.
Визнання такої освіти допоможе підвищити мотивацію до безперервної освіти.
Принцип 5. Розвиток наставництва й консультування.
Мета: забезпечити кожному протягом усього життя вільний доступ до інформації про освітні можливості та до необхідних консультацій і рекомендацій.
Має бути створена постійна консультаційна служба, яка надаватиме рекомендації в сфері освітнього, професійного та особистісного розвитку і буде орієнтована на інтереси та потреби активного користувача.
Принцип 6. Наближення освіти до місця проживання.
Мета: наблизити освітні можливості до місця проживання споживачів за допомогою мережі навчальних та консультаційних пунктів і використання інформаційних технологій.
Маючи свободу пересування люди не повинні бути змушеними залишати своє рідне місто чи село для отримання якісної освіти.
Виходячи з контенту вищенаведених принципів, можемо впевнено говорити про доцільність впровадження системи неперевної освіти, яка дає наступні переваги:
- сприяє посиленню позиції людини в професійній діяльності;
- підвищує особистісно-професійний розвиток, здатність до кар’єрного переходу;
- покращує імідж;
- удосконалює спосіб життя тощо.
Практичне застосування принципів даного типу освіти дозволяє фахівцю постійно підвищувати рівень власної компетентності, залишаючись затребуваним працівником на ринку праці.
Безпосередньо за рахунок неперевної освіти можливо створити умови для всебічного розвитку особистості незалежно від попередньо здобутої професії, віку, місця проживання. Але суттєвим при неперервній освіті є врахування індивідуальних особливостей, мотивів, інтересів, ціннісних настанов кожної людини, таким чином розширюючи її можливість участі як громадянина у культурній, соціальній і політичній діяльності країни.
Отже, неперервна освіта стає одним з головних шляхів розвитку європейського суспільства, яке йде в напрямку «суспільство, що навчається».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. «Освіта протягом життя як чинник людського розвитку». Аналітична записка. URL : https://niss.gov.ua/doslidzhennya/gumanitarniy-rozvitok/osvita-protyagom-zhittya-yak-chinnik-lyudskogo-rozvitku.
2. A Memorandum on Lifelong Learning [Electronic resource] // Commission of the European communities. URL : http://arhiv.acs.si/dokumenti/Memorandum_on_Lifelong_Learning.pdf
3. Lengrand P. An Introduction to Lifelong Education/P.Lengrand. Paris, UNESCO, 1975. p. 157.