Яровенко Наталія
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.
Мовна освіта сучасної України покликана формувати в учнів мовні, мовленнєві та комунікативні вміння й навички, забезпечувати розвиток мовної особистості школяра, його комунікативної компетентності. Навчання української мови в початковій школі передбачає вивчення мовних одиниць усіх рівнів, ознайомлення зі стилями мовлення, комунікативними функціями мови, що сприяє активації мовленнєвої діяльності дитини-школяра. Комунікативна спрямованість навчання рідної мови вимагає вдосконалення методики, змісту і структури уроку української мови, орієнтованого на формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, здатної до самовираження в різноманітних умовах мовленнєвої комунікації. Важливим актуальним питанням сучасної методики навчання української мови в початковій школі є цілісний розвиток комунікативної компетентності молодших школярів і виховання їхньої духовності, культури, моральності. Нова українська школа – це освітній заклад, в якому дитина повинна відчувати радість від навчальної роботи та творчості, щастя міжособистісного навчального спілкування.
Особливу увагу в цьому аспекті заслуговують педагогічні погляди та досвід видатного педагога-гуманіста, ученого-методиста, талановитого красномовця В. Сухомлинського. Нині актуальності набувають методичні положення праць В. Сухомлинського, що стосуються розвитку вмінь та навичок усного і писемного мовлення, підвищення мовленнєвої культури в учнів. До школи вчений підходить діалектично – від «школи під голубим небом», школи природи, чуттєвого, емоційно-конкретного сприйняття світу до школи як джерела духовності, культури, моральних цінностей. В. Сухомлинський одним із перших учених-методистів наголошував, що дитина повинна жити у світі прекрасного, щоб вона відчувала, творила і берегла красу в природі й у людських стосунках, тому що у світі прекрасного народжується потреба бути красивим [1].
Лінгводидактична спадщина В. Сухомлинського спрямована на формування всебічно розвиненої особистості і базується на принципі гуманізму – на визнанні особистості дитини як найвищої цінності. Найбільш важливі гуманістичні педагогічні ідеї вченого:
• любов до дитини;
• розвиток творчого потенціалу особистості;
• природа як найважливіший засіб виховання почуття прекрасного і гармонії;
• розроблення демократичних засобів навчання і виховання;
• звернення до внутрішнього світу дитини, опертя на її задатки і сили;
• розвиток ідеї «радості пізнання»;
• демократизація структури управління навчально-виховним процесом у школі.
Важливим аспектом досягнення ефективності навчання української мови в початковій школі є мотивація молодших школярів. Відомий педагог мав своє бачення щодо того, як зацікавити учнів навчатися. В. Сухомлинський справедливо стверджує: «Секрет інтересу не в цікавості, а в успіхах дітей, у їх відчутті росту, руху, осягнення складного. Радість там, де дитина вчора не розуміла, а сьогодні може зрозуміти ще більше. Щастя там, де вчора вона не могла чогось робити, а сьогодні навчилася» [1]. Цінним для дитини-школяра є відчуття успіху, усвідомлення ним траєкторії розвитку власної комунікативної компетентності.
Сутність лінгвометодичної системи В. Сухомлинського полягає в тому, що вчений розуміє рідну (українську) мову як стратегічний провідний предмет серед усіх навчальних дисциплін. Успішне оволодіння молодшими школярами рідною мовою позитивно, результативно впливає на засвоєння знань та вироблення вмінь з інших навчальних предметів.
В. Сухомлинський наголошує на важливості зв’язку теорії з практикою навчання мови, зв’язку навчання української мови з життям, комунікативною практикою. В. Сухомлинський вважав, що теоретичні відомості повинні служити основою свідомого оволодіння українською мовою засвоєння її лексичного складу, оволодіння мовними нормами, вивчення усіх розділів шкільного курсу мови повинне мати вихід у мовлення, пов’язуватися з розвитком усного і писемного мовлення учнів.
Уроки української мови у концепціях В. Сухомлинського мали творчий характер і мали методичну родзинку, адже будувалися з урахуванням таких принципів навчання:
1. Злиття практичної навчальної роботи, що її виконують учні, з первинним сприйняттям знань.
2. Застосування знань як найважливіший шлях не тільки поглиблення, розвитку знань, а й їх виявлення, перевірки.
3. Тривалість і поступовість процесу оволодіння знаннями.
В. Сухомлинський справедливо вважав, що на кожному уроці мови учні повинні працювати творчо, а саме складати власні твори, твори-мініатюри.
Методичні рекомендації і поради вченого безпосередньо стосуються формуванню усного і писемного мовлення молодших школярів і можуть бути творчо використані вчителями-практиками і нині.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Романтическая педагогика В. А. Сухомлинского [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://cutt.ly/oTB1F6p
2. Сухомлинський В. Вибрані твори: у п’яти томах. К.: Рад. школа, 1977.