Федорова Валерія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: викладач Загоруйко Н. П.
Особливе місце в роботі початкової школи посідає виховання, яке закладає дитині основні цінності, зокрема, любов до рідної домівки, рідної школи, міста, рідної мови та гордості за свій рідний край, свою державу. Проте важливою початкова школа є й в аспекті забезпечення належного механізму фізичного виховання дитини.
Здоров’я учнівської молоді з року в рік погіршується: майже 90% з них мають відхилення у стані здоров'я, а понад 50% – незадовільну фізичну підготовленість. І ця вражаюча ситуація не сприяє збільшенню рухової активності молоді, яка б могла стати основним аспектом збереження і зміцнення їхнього здоров’я.
Основними факторами, які перешкоджають прилученню школярів до занять фізичною культурою, на думку А. В. Царика, є: недостатній загальний культурний рівень; стійкі шкідливі звички; слабка постановка фізкультурно-масової роботи за місцем проживання; низький рівень викладання фізичної культури в школі; відсутність позитивних прикладів з боку учителів, батьків. Окрім того, недостатня увага теоретичній підготовці призвела до нерозуміння ролі засобів фізичної культури у збереженні та зміцненні здоров’я, неприйнятті їх як особистої цінності у повсякденному житті більшістю молодих людей.
Урок фізичної культури має найбільші можливості для надання школярам спеціальних теоретичних знань, формування у них необхідних умінь і навичок. Якщо урок викликає у школярів інтерес і задоволення від виконаної роботи, якщо він має інструктивну спрямованість, то він стає основним фактором формування в молодої людини потреби до занять фізичними вправами, а далі – виховання стійкої звички займатися фізичною культурою та спортом. Процес засвоєння будь яких рухових дій здійснюється тоді, коли учень має міцні, витривалі і швидкі м’язи, гнучке тіло, високорозвинуті здібності управляти собою, своїм тілом, своїми рухами.
Правильне фізичне виховання учнів – це необхідна умова нормального розвитку всього організму. Завдяки рухової активності забезпечується розвиток серцево-судинної системи та органів дихання, поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус життєдіяльності. Відомо, що коли діти мало рухаються, вони відстають у розвитку від своїх ровесників, які мають правильний руховий режим.
Видатний педагог В. О. Сухомлинський велике значення надавав діяльності школи, вчителів, спрямованої на поліпшення здоров’я школярів, особливо учнів молодших класів. Він вважав, що дбати про здоров’я дітей – найважливіше завдання вчителя.
Важливим показником нормального фізичного розвитку учнів є правильна постава, формування хребта та інших кістково-тканинних утворень, що у свою чергу зумовлює нормальний стан і функціонування внутрішніх органів. Так, формування правильної постави залежить від багатьох умов, а саме від того, як учень ходить, стоїть, сидить, чи виконує щодня ранкову гімнастику, «фізкультурні хвилинки» на уроках, ігри та вправи на перервах.
Оскільки саме в учнів молодшої школи починає активно формуватись постава, міцніє кісткова тканина, тож саме особа в даному віці потребує надзвичайно витонченого, індивідуального підходу для визначення рівня фізичного навантаження. Рухова активність, яку дитина здійснює в процесі фізичного виховання, є необхідною умовою нормального розвитку його центральної нервової системи, засобом удосконалення аналізаторів і розвитку взаємодії їх. Недарма кажуть, що м’яз виховала мозок, нервову систему. Існує тісний взаємозв’язок між руховою діяльністю дитини та її розумовим розвитком.
На мою думку, на уроках фізичної культури і на заняттях гуртків загальної фізичної підготовки варто перш за все використовувати передбачені навчальною програмою вправи основної гімнастики (побудова і перестроювання; основні положення і рухи рук, ніг, тулуба; вправи з м’ячами, скакалками; акробатичні і танцювальні вправи; вправи на гімнастичній стінці; утримання рівноваги: ходьба і біг; стрибки; метання), рухливі ігри, лижна підготовка, плавання, в 3 класі також вправи легкої атлетики, проте окрім цього час від часу можна урізноманітнювати фізичні вправи, проте, правильно підібравши навантаження і в ніякому разі не перебільшувати визначену методичними вказівками норми.
Ключову роль в успішних заняттях фізкультурою відіграють саме вчителі. Втім, часто їм важко підібрати ефективну модель викладання та знайти баланс між спортивною муштрою та високими показниками нормативів і розважанням дітей рухливими іграми.
Багато вчителів не готові вдосконалювати свої педагогічні навички та продовжують використовувати рудиментні методики, які
- не підтримують дитячу ініціативу;
- створюють штучні бар'єри;
- засновані на стресі та маніпуляціях;
- не розкривають потенціал дитини.
Дуже часто на уроках фізкультури нема кардіотренувань, не тренується витривалість. Натомість учні виконують за вчителем стереотипні примітивні вправи, а часто і просто сидять на лавках, переглядаючи гаджети.
Реальний рівень фахівців з фізичного виховання залишається низьким. Значна частина працюючих вчителів фізичної культури мають невисокий рівень знань, педагогічної техніки, у них не сформовані такі важливі педагогічні здібності, як перцептивні, конструктивні, гностичні, вони не вміють самостійно опрацьовувати спеціальну літературу, не володіють уміннями педагогічного аналізу та оцінювання.
Отже, фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини. У фізичному виханні є багато проблем і добре, якщо вчитель – це успішний професіонал, який реалізовуючи себе у процесі праці, надає учням знання і прививає у них любов до навчання, формує ціннісне ставлення до власного здоров’я, дає змогу успішно розвиватися і створювати кар’єру.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Царик А. В. Актуальные проблемы формирования потребности человека в занятиях физической культурой и спортом: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / А.В. Царик. - М., 1984. - 18 с.
2. Шиян Б. М. Теоретико-методичні основи підготовки вчителів фізичного виховання в педагогічних навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец. 13.00.04 / Б.М. Шиян. - К., 1997. - 50 с.
3. Шкребтій Ю.М. Фізичне виховання та дитячий спорт у системі шкільної освіти України / Шкребтій Ю.М.: зб. наук. пр., 2005. – 249 с.
4. Присяжнюк С.І. Фізичне виховання молоді / Присяжнюк С.І. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 504 с.
5. https://core.ac.uk/download/pdf/304295977.pdf