Прокопенко Маріна
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кравчук О. В.
Актуальність дослідження. Стратегічними завданнями розбудови національної системи освіти й науки як основи становлення особистості, суспільства, держави відповідно до Закону України «Про освіту», Державної програми «Вчитель», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті є розвиток творчого потенціалу дітей і молоді, формування у них логічного й критичного мислення, виховання прагнення до самореалізації. На сучасному етапі перед вищою педагогічною школою гостро постала проблема вдосконалення підготовки майбутніх педагогів із високим рівнем професіоналізму, які відповідально й творчо ставилися б до результатів свого навчання і до майбутньої професійної діяльності. Насамперед це стосується професійно-педагогічної підготовки вчителів початкових класів, оскільки їхні функції відображають як загальне призначення учителя, так і те особливе соціальне замовлення, що зумовлено специфікою наявної сьогодні початкової школи та вимогами до неї. Одним із важливих завдань учителів молодших класів є підвищення освітнього і культурного рівня учнів та якості їхніх знань, що вимагають розвиненого логічного мислення, оскільки сучасні процеси інформатизації суспільства актуалізують уміння опрацьовувати значну кількість навчального матеріалу, обирати найголовніше, аргументувати свою позицію, доходити висновків, захищати власні ідеї.
Педагогічні аспекти проблеми формування логічного мислення висвітлено в дослідженнях Л. Арістової, Д. Вількеєва, М. Данилова, В. Паламарчука, О. Савченко, В. Тюріної, І. Федоренка. Закономірності розвитку логічного мислення вивчались ученими Д. Горським, М. Каринським, В. Пузановим, Л. Рутковським, О. Серебрянніковим. Предметом дослідження виступала й проблема формування прийомів розумової, зокрема логічної діяльності (І. Акуленко, П. Гальперін, В. Давидов, Л. Занков, С. Рубінштейн, Н. Тализіна).
Проблема формування готовності майбутніх учителів до різноманітних видів діяльності досліджувалася багатьма вченими (А. Алексюк, І. Богданова, А. Богуш, С.Єрмакова, І.Зязюн, Н. Кічук, З. Курлянд, А. Линенко, В. Мирошниченко). Натомість проблема підготовки майбутніх учителів до формування логічного мислення молодших школярів не була ще предметом наукового пошуку.
Модернізація вітчизняної системи освіти на сучасному етапі розвитку українського суспільства вимагає від учителя, особливо початкових класів, здійснювати цілеспрямовану роботу з формування й розвитку мислення учнів для того, щоб вони в подальшому були здатні самостійно здобувати й поглиблювати свої знання, знаходити конструктивні способи вирішення завдань у нових і ускладнених обставинах. У зв’язку з цим постає необхідність навчання учнів уже в молодшому шкільному віці основних прийомів розумової діяльності, формування у них здібності до аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення, спроможності робити обгрунтовані умовисновки, тобто формувати й розвивати їхнє логічне мислення.
Сьогодні існує декілька тлумачень поняття «логіка». Перше з них указує на те, що «логіка (грец. logike, від logikos – побудований на міркуванні) – це наука про закони мислення і його форми. В означеному контексті Ю. Івлєв зауважує, що логіка вивчає форми вираження думок і форми розвитку знання, особливі прийоми і методи пізнання, а також особливі закони мислення. М. Строгович стверджує, що логіка – це наука про закони правильного мислення. Г. Пугач також визначає логіку як науку про закони і форми правильного мислення, про правила міркування, що вивчає форми мислення і форми логічних операцій з ними, тому її назвали формальною логікою.
Незважаючи на наявність визначених вище тлумачень, дослідники єдині в думці, що значення логіки полягає у тому, що вона вчить, як правильно за формою (структурою) побудувати судження, щоб, за умови правильного застосування формально-логічних законів, дійти істинного висновку з істинних посилань, що розширюють наші знання. При цьому вказується на те, що логіка і мислення – поняття взаємопов’язані і взаємообумовлені, оскільки процес пізнання – це не що інше, як відображення у мисленні людини предметів і явищ дійсності, а будь-яке пізнання протікає у логічних формах і за законами логіки. Через це вміння чітко, струнко й послідовно викладати свої думки, правильно користуватися поняттями, судженнями і володіти способами наукового доказу може набути кожна людина.
Початкова освіта – це освітній ступінь, що, зберігаючи наступність із дошкільною освітою, забезпечує базову загальноосвітню підготовку учнів, подальше становлення особистості дитини, її психологічний, соціальний, фізичний розвиток, виховання громадянина України. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) через оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці в різних видах діяльності.
Отже, проблема підготовки учителів до розвитку мислення учнів постійно знаходиться в центрі уваги науковців, через те, що сформовані пізнавальні вміння, здатність до логічного обґрунтування ідей забезпечують особистості можливість продуктивно діяти у високоінформатизованому середовищі, реалізувати свій потенціал, стати повноцінним суб’єктом власного життя. У цьому контексті особливої значущості набуває активізація у студентів процесу оволодіння засобами формування логічного мислення школярів.