Мілєва Вікторія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент
Торчинська Т. А.
Засвоєння учнями соціокультурного досвіду, втіленого в мовній формі, визначається сучасною лінгводидактикою одним зі стратегічних завдань шкільної україномовної освіти.
Сучасна політична, соціальна, культурна ситуація в Україні зумовлює особливу актуальність поступу шкільної україномовної освіти в напрямку підготовки патріотично налаштованої, активної, духовно багатої мовної особистості школяра, здатної результативно взаємодіяти з іншими членами суспільства за допомогою державної мови, ставитися до неї як до вищого духовного надбання народу.
Мова – це генетичний код нації. Видатний український науковець, політичний i церковний діяч І. Огієнко зазначав, що «любов до України неможлива без поваги до рідного слова як основи міцної держави, без якої людина помалу перестає любити свою рідну землю, а з часом стає до неї зовсім байдужою» [4, c.85]. Мова, на переконання вченого, – то серце народу, а літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша освіта її. Мова виконує культурозберігальну й культуротворчу функції.
Ф. Бацевич стверджує, що через рідну мову «виявляється духовна спорідненість (гармонія) зі світом, його Творцем». Однією із категоріальних ознак мови є «активна участь у формуванні духовної єдності народу, спільної культури, неповторної концептосфери й мовної картини світу» [1, с. 54].
У цьому зв’язку уроки української мови мають бути наповнені культурними смислами, забезпечувати підґрунтя для оволодіння учнями духовним i соціально-культурним досвідом. Рівень соціокультурного розвитку учня залежить від рівня сформованості в нього соціокультурної компетентності.
Результативність соціокультурного розвитку мовної особистості учня залежить від низки педагогічних ідей, які уможливлюють цей розвиток на різних рівнях його організації. Провідними серед них є такі положення:
• реалізація особистісно зорієнтованого підходу в освітньому процесі;
• застосування інтегрованого й системно-синергетичного підходів до створення соціокультурного освітнього середовища як широкої, нелінійної й відкритої системи;
• використання дидактичного матеріалу, якому властива глибока соціокультурна сутність;
• увага до аксіологічних виявів соціокультурного освітнього змісту;
• принцип єдності навчання, розвитку й виховання особистості;
• принцип природовідповідності, принцип опори на духовність учня;
• принцип національно-культурної самоідентифікації;
• створення позитивного культурно-освітнього середовища для дидактичного спілкування;
• стимулювання навчальної співпраці [3] .
Ці положення орієнтують на забезпечення єдності організації, співорганізації й самоорганізації системи соціокультурної підготовки особистості.
Розвиток соціокультурної компетентності залежить від ефективності реалізації соціокультурної змістової лінії на уроках української мови, яка пов’язана з переважним вивченням української мови на текстовому, соціокультурно зорієнтованому дидактичному матеріалі, який охоплює всі різновиди мовленнєвої діяльності учнів; з організацією навчання в системі міжпредметних зв’язків з метою набуття учнями знань з різних освітніх галузей, необхідних для їхнього мовного, мовленнєвого, світоглядного розвитку; з посиленням ролі українознавчого аспекту в освітньому процесі [2, с.124].
У наш час, коли дидактична функція вчителя не в передаванні знань, а у формуванні навичок здобувати їх, процес навчання – це не автоматичне вкладання програмового матеріалу в голову учня. Завдання педагога в тому, щоб підвести до дверей, дати ключ і навчити учня користуватись цим інструментом. «Ніхто, крім самого учня не зможе ввійти у світ знань».
На кожному уроці вчитель має працювати так, щоб спонукати учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, що лягли в основу викладання предмета, залучаючи їх до спільної діяльності, готувати школярів до життя в суспільстві, виробляти в них здатність до пізнання світу й самого себе, до творчої праці, до взаємодії з іншими людьми.
Щоб досягти результатів у цьому важливому питанні доречно проводити уроки - змагання, уроки - конференції, уроки - семінари, уроки - диспути, уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки-казки.
Такі уроки мобілізують пам’ять дітей, якій властива особлива міцність, мобільність і швидкість формування. В ігрових ситуаціях дитина почувається вільно, вона не скута досвідом, знаннями, не обмежена якимись заборонами. Навчальні ігри допомагають запалити вогники думки, які, за словами Василя Сухомлинського, стимулюють рухливість розумових процесів: «Запалюється вогник – і дитині хочеться знати більше, хочеться думкою проникати в нові явища. Це бажання і є поштовхом, який прискорює розумові процеси».
Реалізація ідеї навчання української мови як чинника соціокультурного розвитку школярів уможливлює духовно-інтелектуальне становлення зростаючої мовної особистості. Ефективне формування соціокультурної компетентності носія української мови вимагає освітньої системи, яка дає змогу трансформувати соціокультурні знання і вміння в особистісні морально-етичні переконання, ціннісні смисложиттєві орієнтири, духовно-естетичні ставлення, практичний соціокультурний і комунікативний досвід учня.
Для реалізації соціокультурних цілей шкільної україномовної освіти необхідні такі методи, які б дали змогу вивчати українську мову крізь призму людського культурного виміру.
Це зумовлює пошук методів навчання, яким властива інтегративна природа. Синхронізація українознавчої тематики шкільних предметів дасть можливість поєднати відповідний зміст навчання, принципи, методи і прийоми, види робіт.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бацевич Ф. Духовна синергетика рідної мови. Лінгвофілософські нариси / Ф. Бацевич. – К.: Академія, 2009. – 192 с.
2. Демченко Е. М. Становлення особистісної зрілості та життєвої компетентності учнів школи першого ступеня / Е. М Демченко // Наша школа. — 2007. — № 6
3. Кучерук О. Соціокультурний розвиток учнів як лінгвометодична проблема / О. Кучерук // Українська мова і література в школі. – 2014. – № 2(112). – С. 2-7.
4. Огієнко Іван (митрополит Іларіон). Рідна мова / Іван Огієнко; упоряд., авт. передмови та коментарів М. С. Тимошик. – К: Наша культура і наука, 2010. – 436 с
5. Сухомлинський В. О. Духовний світ школяра/ В.О.Сухомлинський //Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад.школа, 1976. – T.1. – С. 305-386.