Мазур Катерина
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кравчук О. В.
Актуальність і доцільність дослідження. Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є виховання здорового покоління, свідомого ставлення особистості до свого здоров’я та здоров’я інших людей.
Разом з тим доводиться констатувати, що шкільна освіта поки ще неповністю реалізує свою оздоровчу функцію. Так, за даними медичних обстежень «ураженість» сучасних школярів хронічними захворюваннями сягнула межі 80 %. Особливо чутливими й вразливими є учні молодшого шкільного віку – періоду інтенсивного розвитку й формування організму. При цьому, поряд з несприятливими соціально-економічними, екологічними, спадковими впливами, значна частка факторів ризику здоров’я учнів має дидактогенну природу (недосконала організація навчального процесу, інформаційні перевантаження, домінування авторитарного стилю взаємодії вчителя зі школярами, переважання репродуктивного характеру викладання та ін.).
Водночас у реальній освітній практиці питання забезпечення здоров’язбереження школярів вирішуються переважно через використання медично-гігієнічних заходів, а оздоровчий потенціал власне педагогічних підходів залишається недостатньо реалізованим.
Науково вивірене розв’язання проблеми формування здоров’я учнів через освіту спонукає науковців до ґрунтовного аналізу теорії та практики шкіл, педагогічна діяльність яких спрямована на збереження здоров’я учнів.
У світовій педагогіці одним із прикладів організації навчально-виховного процесу на засадах здоров’язбереження дитини є вальдорфська школа, яка на практиці вирішує завдання забезпечення здорового духовно-душевно-фізичного розвитку особистості.
Так, за результатами обстежень декілька тисяч учнів європейських вальдорфських і традиційних шкіл з’ясовано, що відсоток психічних захворювань у вальдорфських школах значно нижчий. Те ж саме стосується й порушень фізичного здоров’я дітей, зокрема частоти головних болів, розладів зору, опорно-рухового апарату, системи травлення тощо. Разом з тим переважна більшість вальдорфських школярів, маючи стійкий навчальний інтерес, установку на успіх, навчаються з любов’ю й відповідальністю.
За даними ЮНЕСКО, міжнародних незалежних порівняльних педагогічних досліджень якості освіти, зокрема TIMSS (природничо-математична освіта), PISA (читання і розуміння текстів), вальдорфські учні мають розвинені якості сприйняття інформації, математичні, наукові й інші здібності. Окрім цього, вальдорфська школа позитивно впливає на розвиток таких актуальних для сучасного світу якостей особистості, як індивідуальна ініціативність, творчість, самостійність рішень, здатність до співпраці з людьми, соціальна мобільність. Завдяки цьому серед випускників вальдорфських шкіл майже немає безробітних, як і людей із асоціальною поведінкою. Водночас серед колишніх вальдорфських учнів досить високий відсоток працівників соціальної сфери, освіти, медицини; серед них багато також відомих на Заході державних діячів, політиків, фінансистів, літераторів, митців та ін.
Отже, розв’язання завдання формування здоров’я українських учнів вимагає осмислення й творчого використання теоретичного доробку та досвіду вальдорфської школи зі збереження і збагачення здоров’я дітей.
Аналіз психолого-педагогічних джерел дозволяє зробити висновок про те, що теорія й практика роботи вальдорфських шкіл зацікавила багатьох вітчизняних та зарубіжних учених і педагогів. Головна увага науковців спрямовувалася на:
• системостворювальне узагальнення філософсько-педагогічної спадщини Р. Штайнера, обґрунтування сутності вальдорфського педагогічного процесу як засобу цілісного гармонійного розвитку особистості (Г. Бондарев, В. Загвоздкін, О. Іонова, К. Лінденберг, А. Пінський, О. Топтигін);
• аналіз змісту освіти, особливостей організації навчально-виховного процесу вальдорфської школи (Н. Абашкіна, Г. Бараваль, А. Пінський, Е. Шуберт), зокрема в контексті збереження здоров’я учнів (В. Гебель, Л. Гесслер, В. Засмансхаузен, Т. Марті, Р. Патцлав);
• висвітлення питань реалізації вальдорфських підходів в умовах української школи (С. Журавльова, О. Іонова, С. Лупаренко, А. Черніс).
Особливу значущість для проведеного дослідження мають дисертаційні праці, виконані як в Україні: О. Іонова «Науково-педагогічні основи навчально-виховного процесу в сучасній школі за ідеями вальдорфської педагогіки» (2020), Н. Борисова «Соціально-педагогічні ідеї Р. Штайнера та їх застосування у світовій і вітчизняній освіті» (2020), О. Рижова «Виховання учнів в умовах вальдорфської школи».
Разом з тим проблема здоров’язбереження школярів у вальдорфській педагогіці не була предметом цілісного педагогічного дослідження. В означених вище працях відсутній аналіз теорії та практики забезпечення збереження здоров’я учнів молодших класів вальдорфської школи.
Водночас у наукових і популярних виданнях висвітлюються думки окремих дослідників, які дають поверхові й навіть спотворені уявлення про вальдорфську педагогіку, зокрема про вальдорфську школу як найбільш придатну для хворих дітей (В. Валентинова); про конкретну вальдорфську практику, що призводить до формування в учнях відчуття власної винятковості, а також до виникнення в дитини певних комплексів, ситуативної й особистісної тривожності (О. Черкасова).
Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв’язання суперечностей, що об’єктивно мають місце в теорії та практиці педагогіки, а саме: між високим рівнем обґрунтованості наукових засад виховання здорового покоління й незадовільним станом здоров’я школярів; між потенційними можливостями педагогічного процесу та превалюванням у шкільній практиці здоров’язатратних підходів до навчання і виховання; між накопиченим вальдорфською школою досвідом ефективного здійснення здоров’язбереження учнів та відсутністю науково-методичного забезпечення впровадження вальдорфських здоровотвірних ідей у вітчизняну освітню практику.