Аксьоненко Анастасія
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.
Концепція Нової української школи зосереджує свою увагу на важливості формування основних компетентностей учнів, однією з яких є комунікативна компетентність. Одне з основних завдань учителя початкової школи – навчити молодших школярів здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письма.
Здатність почути, сприйняти і відтворити певну інформацію, прочитати і зрозуміти текст, висловити власну думку, створити зв’язні висловлювання на основі певного тексту – це мовленнєві вміння учнів, для формування яких учитель має використовувати комунікативно-діяльнісний підхід. У виборі методів, прийомів і форм розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь необхідно враховувати мету, зміст, етапи навчання, вікові та індивідуальні особливості учнів, їх мовленнєвий розвиток, інтереси, прагнення та пізнавальні потреби.
На думку Н. Притулик, до частково-мовленнєвих умінь належать звуковимовні, орфоепічні, лексичні та граматичні уміння; до загально-мовленнєві – слухання і розуміння, читання, письмо, говоріння; а до комунікативних – здатність виконувати мовленнєві дії, що спрямовані на вирішення певних комунікативних задач. Саме їх сукупність і є основою комунікативно-мовленнєвих умінь [1].
Адекватне сприйняття і розуміння мовленнєвих висловлювань; оцінка і відтворення сприйнятої інформації; цілеспрямоване і різнобічне використання мовлення в міжособистісній взаємодії, дотримуючись всіх норм мовленнєвого етикету у веденні діалогу з людьми різного віку та статусу; визначення теми висловлювання та чітке дотримання її меж; планування та будування повноцінних усних висловлювань в комунікативних відношеннях, що відображатимуть учнівські знання; реалізація задумів у процесах комунікативно-мовленнєвої діяльності; використання для розкриття основної теми найвагоміших фактів і доказів; логічна та послідовна побудова висловлювань, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між фактами та явищами, створення необхідних узагальнень і висновків; правильно дібрані і використані вербальні і невербальні засоби спілкування в залежності від типу, стилю чи жанру висловлювань; в залежності від мети та ситуацій – обрано тип і стиль мовлення; створення власних текстів та удосконалення чужих висловлювань; контроль результатів своєї комунікативно-мовленнєвої діяльності – це основне коло комунікативно-мовленнєвих умінь, що безпосередньо пов’язані з видами усної мовленнєвої діяльності [2].
Особливістю процесу формування комунікативно-мовленнєвих умінь є те, що мовленнєва діяльність молодших школярів є їх власною діяльністю, що породжується потребами і зацікавленнями цього вікового періоду. Саме тому найкраще формувати і розвивати комунікативно-мовленнєві вміння учнів в процесі навчальної комунікативно-мовленнєвої діяльності, максимально наближеної до реального спілкування людей у суспільстві (з дорослими, однолітками, батьками, вчителями, людьми різних професій тощо).
З огляду на це, важливою у процесі вивчення української мови в початковій школі є підготовка до того, щоб комунікативно-мовленнєва діяльність учня вмотивовувалась внутрішньо і ситуативно. Визначальним в організації навчального процесу є мотиваційне забезпечення, індивідуальне та диференційне навчання, комплексний підхід до формування комунікативно-мовленнєвих умінь. За таких умов молодші школярі найкраще будуть засвоювати способи комунікації та взаємодії з однолітками та дорослими, розвивати здатність сприйняття, розуміння, планування та контролю власного мовлення.
Фундамент культури мислення, мовлення і спілкування, так як і розвиток комунікативних здібностей, пізнавальної активності та образного творчого мислення, закладається у молодшому шкільному віці. Високий рівень розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів – важлива умова повноцінної мовленнєвої діяльності учнів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Притулик Н. Формування умінь українського комунікативного мовлення в умовах російсько-української двомовності. Початкова школа. 2004. № 6. С. 12.
2. Леонова Н. Мовно-комунікативна вправність учнів у вимірі компетентнісно орієнтованого навчання. Вивчаємо українську мову та літературу. 2013. № 1. С. 2–7.