Бондарь Алла Анатоліївна
Здобувачка другого (магістерського) освітнього рівня вищої освіти
Науковий керівник:
к. пед. н., доцент,
доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Дзюбенко І. А.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Актуальність теми. Процеси демократизації й гуманізації українського суспільства, модернізація сучасної системи освіти в контексті європейських рішень сприяють значному зростанню соціальних контактів, у які включається особистість. У цьому зв’язку актуальності набуває проблема виховання особистості з високим рівнем комунікабельності і гуманістичної спрямованості. Це зумовлює необхідність формування культури спілкування школярів ще в початковій ланці освіти до збагачення спілкування народознавчою лексикою, оскільки саме в цей віковий період відбуваються істотні зрушення в розумовому розвитку і духовному зростанні.
Актуальними стосовно вивчення культури спілкування учнів початкової школи як умови становлення гуманних взаємин з однолітками, є дослідження І. Бужиної, С. Гарячої, А. Глущенка, В. Гореєвої, К. Журби, М. Іванчук, Т. Калечиц, З. Кейліної, В. Киричок, Б. Кобзаря, О. Кононко, Т. Кравченко, В. Кузя, Г. Лаврентьєвої, В. Мухіної, М. Ночевника, К. Платонова, Г. Пустовіта, Ф. Хміля, К. Чорної та ін.
Культура поведінки – це дієве вираження таких моральних рис особистості, як гуманізм, почуття власної гідності, колективізм. І. Казимирська зазначає, що гуманне ставлення до людей спостерігається у ввічливому привітанні, у делікатному зверненні в розмові, у бажанні рахуватися зі зручностями оточуючих, в умінні триматися просто, природно, з гідністю, у готовності прийти на допомогу людині у скруті. Справжня культура людини – це не тільки додержання певних правил. Поведінка людини за цими правилами, на думку вченої, повинна бути проявом її внутрішнього змісту, її високих моральних якостей. Ці якості не притаманні людині від народження, вони формуються у процесі виховання з раннього віку. Розвиток певних моральних якостей і засвоєння дитиною відповідних правил поведінки мають відбуватися не окремо одне від одного, а в єдиному нерозривному процесі виховання особистості [1, с. 4].
За дослідженнями В. Котирло, О. Кульчицької, культура людини залежить від її розумового розвитку: наскільки людина освічена, який її світогляд, яка обізнаність з питаннями суспільного життя, наукою – усе це відображає ступінь її культури. Неуцтво, обмеженість, відсутність знань зумовлюють низьку культуру людини. Культура проявляється не в кількості знань, а в тому, якій меті підпорядковані ці знання, як вони використовуються людиною в повсякденній практичній діяльності. Тож науковці узагальнюють, що виховання культури поведінки – це турбота про інтелектуальний розвиток особистості, ознайомлення з предметами та явищами об’єктивної дійсності, розвиток спостережливості, допитливості, збагачення уявлень про явища суспільного життя, виховання любові до знань, прагнення зрозуміти нове [2, с. 5].
Оцінюючи міру культури людини, треба зважати на її ставлення до оточуючих людей і до самої себе. У колективі будь-яка людина вступає в певні відносини з оточуючими. Основою цих відносин повинні бути доброзичливість, любов і повага до інших, а виявляються вони у ввічливій, тактовній, стриманій, скромній, чуйній поведінці людини [2, с. 7].
Своєчасність і доцільність дослідження проблеми формування культури спілкування учнів початкової школи зумовлена необхідністю розв’язання суперечностей, що мають місце між:
– потребою суспільства в особистостях з високим рівнем культури спілкування, здатних повноцінно реалізувати себе в тому чи іншому виді діяльності, та недостатньо розробленою теорією і практикою формування культури спілкування, зокрема дітей молодшого шкільного віку;
– необхідністю виховання культури спілкування учнів початкових класів з однолітками та потребою в методичному забезпеченні цього процесу;
– високим рівнем оволодіння вміннями і навичками комунікативної культури, та недостатньою готовністю педагогів до розв’язання відповідних виховних завдань.
Формування культури спілкування учнів початкової школи з однолітками здійснюватиметься ефективно за таких умов: оволодіння молодшими школярами способами рефлексивного аналізу процесу спілкування; забезпечення активності учнів початкової школи у спілкуванні з ровесниками засобами організації діалогу з використанням народознавчої лексики, створення і використання виховних ситуацій; залучення дітей молодшого шкільного віку до різноманітних видів діяльності, які стимулюють прагнення взаємодіяти, дотримуючись норм етикету.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Казимирская И. М. Учись бути культурним. Київ. 1982. 48 с.
2. Котирло В. К., Кульчицька О. І. Виховання культури поведінки дітей дошкільного віку. Київ : Рад. школа, 1963. 56 с.
3. Кузь В. Г. Організація педагогічного дослідження : навч. посіб. Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. Київ : Знання України, 2006. 48 с.
4. Приходько Ю. В., Юрченко В. І. Психологічний словник-довідник : Навч. посіб. Київ : Каравела, 2012. 328 с.