Дубина Ірина Василівна
Здобувачка другого (магістерського) освітнього рівня вищої освіти
Науковий керівник:
к. пед. н., доцент,
доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Дзюбенко І. А.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Системі вітчизняної освіти має бути властива випереджувальна роль у розбудові державності, національній консолідації та у вихованні української політичної нації. За таких обставин нагальним завданням освіти постає громадянське виховання особистості, її громадянської культури, національного самоствердження, що проявляється як усвідомлення себе членом української нації, прагнення до духовно-морального самовдосконалення, відданість Батьківщині, визначається толерантним ставленням до всіх етносів, що становлять український народ, та готовністю солідарно відстоювати національні інтереси суверенної демократичної Української держави.
На нашу думку, вагомий внесок у розроблення теоретичних засад формування громадянськості здійснили В. Сухомлинський, П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л. Крицька та ін.
Аналіз сучасних українських педагогічних досліджень із проблеми громадянського виховання (І. Бех, М. Боришевський, О. Вишневський, П. Вербицька, О. Шестопалюк) дав змогу дослідити означений процес з точки зору особливостей його перебігу, а також чинників впливу. Зокрема, у праці І. Беха «Особистісно зорієнтоване виховання» (1998) зазначено, що «…ключовим принципом виховання є принцип ціннісної орієнтації, реалізація якого передбачає залучення молоді до взаємодії з навколишнім світом і сприяння формуванню ціннісних ставлень до цього світу з позицій сучасної культури» [1, с. 14]. Таким чином, у процесі громадянського виховання важливим чинником впливу на формування громадянськості є система ціннісних орієнтацій, що постійно змінюється під натиском тих чи інших чинників, а в сучасних реаліях розвитку суспільства взагалі спостерігається тенденція до їх девальвації.
О. Вишневський у статті «Громадянськість у структурі змісту сучасного українського виховання» (2002) зазначає, що «…людина навчається, розвивається і виховується для життя у суспільстві, і вимогами різних його сфер визначається зміст виховання». Так, зміст громадянського виховання визначає «сфера цивільного життя» – громада, відповідно до якої, воно розглядається як «…прихильність до демократії як до типу стосунків всередині держави» [4, с. 31]. Саме це, на думку вченого, представлено сформованістю світогляду особистості, певних переконань, відносин до держави.
У статті П. Вербицької «Понятійний апарат громадянського виховання особистості» (2009) охарактеризовано процес громадянського виховання як «…цілеспрямований процес підготовки молодого покоління до життя в системі суспільних відносин, функціонування та взаємодії в демократичному суспільстві, реалізація прав та обов’язків, участі в соціально-політичних процесах, формування відповідальності за власний вибір, всебічний розвиток та самореалізацію в суспільних інтересах з метою досягнення власного життєвого успіху» [3, с. 43]. Отже, П. Вербицька зосереджує увагу на таких особливостях процесу громадянського виховання як самореалізація, соціалізація учнівської молоді, ключовими показниками яких є прояв самостійності.
Таким чином, на процес громадянського виховання учнів початкової школи впливають різні об’єктивні й суб’єктивні чинники, що, в свою чергу, виступають домінантами організації цього процесу у початковій школі.
У спільній статті В. Борисова та С. Борисової «Педагогічні умови підвищення ефективності системи громадянського виховання особистості» громадянську культуру представлено як «…різновид політичної культури, її вищий щабель. Вона передбачає, що суб’єкти політичного процесу в своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства і саме йому підпорядковують свої часткові, корпоративні цілі, що дії цих суб’єктів спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу і здійснюються в межах правової держави. Можна вважати, що це політична культура громадянського суспільства, яка передбачає єдність громадянських прав і обов’язків. Громадянська культура визначається не тільки правовими, а й етичними (моральними) чинниками політичної діяльності» [2, с. 17].
Громадянська культура особистості визначається Н. Дерев’янко, як «…інтегральна системна властивість, що характеризується мірою сформованості суспільно-значущих громадянських якостей, набутих у результаті функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки та зовнішніх громадянських відносин особи в процесі її життєдіяльності та спілкування» [5, с. 10].
Розглянуті принципи тісно пов’язані, взаємодіють, взаємодоповнюють один одного та являють собою головні ідеї, що регулюють, орієнтують і спрямовують виховні впливи з погляду їх змісту, методики й організаційних форм. Вони забезпечують глибоке засвоєння учнями культурно-історичної спадщини українського народу, виховання високоморальної особистості, громадянина й патріота.
Отже, визначені об’єктивні та суб’єктивні чинники впливу на процес громадянського виховання студентської молоді сприяють чіткій організації освітнього процесу у закладі вищої освіти; сприяють формуванню громадянської культури студентської молоді. Усе це визначає специфіку громадянського виховання учнів в освітньому процесі, яка зумовлена психологічними особливостями розвитку учнів початкової школи як соціальної групи й впливає на формування громадянськості у представників учнівської молоді.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Борисов В. Педагогічні умови підвищення ефективності системи громадянського виховання особистості. Педагогічний альманах. 2011. № 10. С. 15–18.
2. Боришевський М. Громадянська спрямованість як міра соціальної відповідальності особистості. Педагогічна та психологічні науки в Україні. Київ: Педагогічна думка, 2007. Т. 3. С. 93-102.
3. Вишневський А. Сучасне українське виховання. Педагогічні описи. Львів: Львовский обласний науково-методичний інститут; Львівська обласна педагогічна спільнота імені Г. Ващенко, 2006. 238 с.
4. Вища освіта в Україні : навч. посіб. за ред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. К.: Знання, 2015. 327 с.
5. Державна національна програма «Освіта: Україна ХХІ століття». Київ: Райдуга, 1994. 62 с.