Іпатенко Оксана Вікторівна
Здобувачка другого (магістерського) освітнього рівня вищої освіти
Науковий керівник:
к. пед. н., доцент,
доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості
Дзюбенко І. А.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Актуальність теми. Проблема формування в учнів початкової школи ключових і предметних компетентностей нині перебуває у центрі уваги наукових співробітників НАПН України.
Теорію освітніх компетенцій і компетентностей обґрунтовано в роботах учених – Н. Бібік, С. Бондар, О. Савченко, С. Трубачевої та ін. Методичні аспекти проблеми розкриваються у публікаціях науковців – Т. Байбари, М. Вашуленка, І. Ґудзик, К. Пономарьової.
Загальний аналіз сутності поняття «компетентність», порівняльну характеристику ключових компетентностей в європейських освітніх системах здійснили О. Овчарук, О. Пометун, О. Локшина та ін. Теоретичні та практичні питання реалізації математичної компетентності досліджувалися М.Зуєвою, А.Тихоненко, Ю.Трофименком та ін.
Одні автори тлумачать математичну компетентність як якість особистості, інші – як уміння застосовувати знання та уміння на практиці; як поєднання математичних знань, умінь, досвіду та здібностей людини; як досвід діяльності; як особистісне утворення, що характеризує здатність учня здійснювати математичну діяльність.
Для глибшого розуміння сутності поняття «математична компетентність» звернемося до базового поняття компетентнісного підходу – компетентність. Проведений нами в [2-4] аналіз цих понять та поняття математичної компетентності дозволяє зробити такі висновки: компетентність – це інтегративне утворення особистості, що поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід діяльності, особистісні якості, які обумовлюють прагнення, готовність і здатність розв’язувати проблеми і завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, усвідомлюючи при цьому значущість предмету і результату діяльності [3, c. 232].
Як інтегративне утворення особистості, математична компетентність має такі структурні компоненти: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, ціннісно-рефлексивний, емоційно-вольовий, які існують не ізольовано один від одного, а тісно взаємопов’язані між собою.
Мотиваційний компонент передбачає систему мотивів, цілей, потреб та прагнень довивчення математичних дисциплін, удосконалення знань, умінь та досвіду математичної діяльності.
Когнітивний компонент включає сукупність математичних знань теоретичного і практичного характеру, що відображають систему сучасної математики.
Діяльнісний компонент включає комплекс математичних умінь (аналітичних, обчислювальних, алгоритмічних, функціональних, геометричних, стохастичних, ймовірнісних, математичного моделювання); спроможність розв’язувати типові практичні задачі методами математики.
Ціннісно-рефлексивний компонент включає сукупність особисто значущих і цінних прагнень, ідеалів, переконань, поглядів, ставлень в галузі математичних дисциплін, розуміння ролі математичної компетентності як однієї з провідних соціальних цінностей, уміння визначати резерви свого розвитку засобами математичних дисциплін, прагнення до самоактуалізації, саморозвитку, постійної роботи над собою у сфері математики; самоаналіз і самооцінку результатів своєї математичної діяльності.
Емоційно-вольовий компонент включає здатність розуміти власний емоційний стан у процесі математичної діяльності; здатність достойно переживати невдачі у процесі розв’язання математичних задач; прояв вольових зусиль та наполегливості у процесі розв’язання математичних задач; цілеспрямованість у роботі, почуття власної гідності.
Недостатній рівень компетентнісної діяльності серед учнів початкової школи зумовлений непідготовленістю до формування математичної компетентності у закладах загальної середньої освіти.
Оскільки практика формування математичної компетентності учнів початкової школи у процесі навчання не відповідає сучасним вимогам, нашою метою було впровадження в освітній процес технології формування математичної компетентності за допомогою інтелектуально-ігрової діяльності, педагогічних ситуацій, інтерактивних технологій, кредитно-модульних технологій тощо.
Отже, запропоноване нами вирішення проблеми формування математичної компетентності учнів початкової школи у процесі навчання істотно вплине на ефективність освітньої роботи ЗСО в цілому та на формування математичної компетентності учня зокрема.
Отже, вік молодших школярів є сенситивним періодом для формування математичної компетентності, ефективність компетентнісного підходу може бути забезпечена через створення у закладі освіти відповідних умов, в основу яких покладені положення гуманістичної парадигми освіти.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Біскуп Віталій. Декомпозиційна структура інтегральної кар’єрної компетентності та її складові. Психологія і суспільство. Український теоретико-методологічний соціогуманітарний часопис. 2017. № 4. с. 82-89.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови: уклад. голов. ред. В. Т. Бусел. Київ-Ірпінь: Перун, 2011. 1440 с.
3. Головань М. С. Компетенція та компетентність: порівняльний аналіз понять. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Науковий журнал. Суми: СумДПУ ім. А С Макаренка, 2018. № 8(18). с.224-234.
4. Микола Степанович Головань. Математична компетентність: сутність та структура. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету. 2014. №1. С. 35-39.
5. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. Шлях освіти. 2014. №3. С. 22-24.