Михайлова Ганна Дмитрівна
вчитель історії вищої кваліфікаційної категорії
Тальнівський навчально-виховний комплекс
«загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1-гімназія»
Тальнівської міської ради
У нинішніх умовах суспільно-політичного життя нашої держави одним із найбільш пріоритетних напрямів роботи із студентами закладів вищої освіти є національно-патріотичне виховання. Безумовно, що виняткової уваги заслуговує національно-патріотичне виховання здобувачів освіти педагогічних вузів, оскільки їх майбутня діяльність буде пов’язана з навчанням та вихованням нового покоління в системі дошкільної, загальної середньої освіти, позашкільної або професійної освіти.
Проблема національно-патріотичного виховання підростаючого покоління поставала об’єктом дослідження видатних українських діячів та педагогів у різні часи, а саме: Б. Грінченка, К. Ушинського, В. Сухомлинського, О. Духновича, С. Русової, Г. Сковороди та ін. Так, зокрема громадський і церковний діяч, мовознавець, історик церкви та педагог І. Огієнко зазначав, що у закладах освіти весь освітній процес повинен будуватися так, щоб особистість проймалася українським патріотизмом, національною свідомістю і світоглядом. У 90-х роках ХХ ст. виховання національної самосвідомості особистості висвітлювалось у працях В. Кузя, І. Мартинюка, Ю. Руденка, З. Сергійчука, Р. Скульського, М. Стельмаховича, В. Струманського. Теоретико-методологічні засади сучасного патріотичного виховання закладено у дослідженнях українських психологів та педагогів: І. Беха, М. Боришевського, О. Вишневського, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, К. Чорної та ін.
Оновлення змісту освіти, реформа НУШ вимагають підготовки кваліфікованих вчителів громадянської та історичної галузі, що в умовах викликів сьогодення, зможуть на якісно-високому рівні здійснювати процес національно-патріотичного виховання учнів. Очевидним є факт, що саме історична освіта виступає своєрідною серцевиною моральності, патріотичності, правової культури і поведінки, формування честі і гідності у молодого покоління. Тому ідеологічною основою підготовки майбутніх освітян є загальнолюдські та гуманістичні цінності, державна та національна спрямованість, органічне поєднання з історією і культурою України. Система професійної підготовки педагогів повинна бути орієнтована на тісний зв’язок з національними традиціями суспільства, його життям, інтересами і моральними цінностями.
У 2022 р. Міністерство освіти і науки затвердило Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України до 2025 року. Серед основних складових національно-патріотичного виховання в концепції виокремлені громадянсько-патріотичне, духовно-моральне, військово-патріотичне та екологічне виховання. Метою національно-патріотичного вихованим визначено становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян па основі духовно-моральних цінностей Українського народу, національної самобутності [2, с. 46].
Узагальнення підходів до обґрунтування сучасної системи принципів навчання та виховання, які існують у сучасній педагогіці, урахування особливостей національно-патріотичного виховання майбутніх учителів визначають такі принципи патріотичного виховання:
• науковості – побудова процесу національно-патріотичного виховання майбутніх учителів на наукових знаннях;
• культуровідповідності – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурою, звичаями, обрядами, традиціями, у тому числі, забезпечення духовної єдності, наступності і спадковості поколінь;
• суспільної спрямованості патріотичного виховання – приведення змісту національно-патріотичного виховання студентів відповідно сучасних потреб суспільства, спрямування його на підготовку до активної педагогічної суспільної та громадської діяльності;
• діяльнісного підходу – створення таких технологій виховання, які активізують національно-культурний пошук особистості студента та її активнотворчу патріотичну діяльність;
• національно-патріотичного виховання в колективі та через колектив – формування у студентів почуття колективізму, гордості за свій колектив, уміле використання сили суспільної думки в боротьбі з виявами негативної спрямованості патріотичної вихованості;
• індивідуального підходу у виховній роботі – на основі всебічного урахування в роботі психолого-педагогічних, індивідуально-типологічних особливостей студента, специфіки їх вияву в конкретних ситуаціях;
• сензитивності – урахування особливостей і найбільш сприятливих періодів розвитку особистості для сприймання певного навчального матеріалу, інформаційного навантаження;
• єдності, узгодженості та систематичності виховних дій – єдність вимог національно-патріотичної вихованості та їх реалізації з боку викладачів, колективу, навчального закладу, сім’ї, суспільства;
• етнізації виховного середовища – створення такої інфраструктури вищого навчального закладу, що забезпечує розвиток патріотичних почуттів, відносин і поведінки студентів;
• демократизації – поєднання педагогічного керівництва національно-патріотичним вихованням з розвитком ініціативи й самостійності студентів, віра в свої творчі сили, повага до особистості вихованця;
• гуманізації – можливість поставити особистість студента в центр уваги педагогічного процесу, забезпечення умов для активності студента у патріотичному вихованні й самовихованні;
• сихологізації – оволодіння кожним педагогом технологією діагностики і психодіагностики рівня патріотичної вихованості особистості студента, корекції виховних впливів.
Для реалізації змісту патріотичного виховання майбутніх педагогів необхідною є система методів, форм і засобів патріотичного виховання. Аналіз наукової літератури щодо класифікації методів виховання студентів свідчить, що найбільш оптимальним є варіант їх поділу на такі групи: - перша група – методи усвідомлення національно-патріотичних цінностей; - друга група – методи формування досвіду національно-патріотичної поведінки; - третя група – методи стимулювання (педагогічної підтримки) національно-патріотичної діяльності та поведінки.
Наголошуючи на важливості формування почуття національного в людині К. Ушинський писав: «Є лише одна загальна для всіх природжена схильність, на яку завжди може розраховувати виховання: це те, що ми звемо народність. Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з ії поганими природними, сімейними і родовими нахилами» [3, с. 74].
Виходячи з вищезазначеного, варто підсумувати, те, що виховати патріотів – значить сформувати у молоді готовність трудитися для своєї держави і підносити її міжнародний авторитет, виховати почуття національної ідентичності та свідомості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Жаровська О. П. Патріотичне виховання студентів в освітньо-виховному середовищі педагогічного університету: дис. … канд. пед. наук: 13.00.07. Вінниця, 2015. 290 с.
2. Мартинюк І. В. Національне виховання: теорія і методологія: метод. посіб. Київ: ІСДО, 1995. 160 с.
3. Основи національного виховання: концептуальні положення. М-во освіти України; Уманський держ. пед. ін.-т. ім. П. Г. Тичини; за заг. ред. В. Г. Кузя, Ю. Д. Руденка, З. О. Сергійчика. Умань: УДПІ, 1993. 108 c.
4. Степанець І. О. Громадянсько-патріотичне виховання студентів засобами освітнього процесу у ВНЗ. Наукові записки кафедри педагогіки. 2017. Вип. 40. С. 172-179.