К. А. Гляненко
Індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу
«Український державний хіміко-технологічний університет», Україна
Всесвітні тенденції європеїзації, глобалізації та інформатизації, суттєві досягнення в техніці, фундаментальні відкриття в науці зумовлюють і супроводжують зростання інтелектуального та творчого потенціалу суспільства. А це вимагає безперервної перебудови освітньої сфери, яка повинна швидко реагувати на запит часу. Сьогодні недостатньо дати студентам певний обсяг знань, навичок і вмінь. З огляду на такий стан справ особливої значущості набуває навчання, що ґрунтується на фундаментальних галузевих знаннях, педагогічних і психологічних відомостях, а також на комунікативних якостях мовлення особистості.
Формування комунікативної компетентності особистості, розвиток мислення, орієнтовані на стале майбутнє та відповідні життєві цінності і пріоритети – ключове завдання освіти XXI столітті. Випереджаюча освіта вимагає переведення навчального процесу на технологічний рівень, на вибір індивідуальних форм та методів навчання, оновлення змісту й методики викладання. Тому актуальним є створення дидактичних систем, які ґрунтуються на використанні форм, методів і засобів навчання, які б забезпечували ефективність формування комунікативної компетентності особистості.
Педагогічні технології передбачають сукупність форм, методів і засобів навчання, враховують дидактичні закономірності і забезпечують у конкретних умовах відповідність результату діяльності поставленій меті. З метою формування комунікативної компетентності студентиів закладів вищої освіти в галузі транспорту на заняттях застосовувались такі педагогічні технології: інтерактивні, інформаційні, проектні, ігрові, технологія створення ситуації успіху.
Педагогічні технології враховують дидактичні закономірності і забезпечують у конкретних умовах відповідність результату діяльності поставленій меті.
Інтерактивні технології сприяють розвиткові комунікативних умінь та навичок студентів, їхньої пізнавальної діяльності, встановленню емоційних контактів між учасниками навчального процесу, передбачають співпрацю, багатосторонню взаємодію.
Інформаційні технології сприяють формуванню комунікативної компетентності через можливість використання Інтернет-простору (відеоконференції, вебінари, телемости, круглі столи, дискусійні клуби, синхронне звукове спілкування, дистанційні та спеціальні курси).
Наприклад, на заняттх студентам І курсу було запропоновано такі завдання:
· Чи згодні ви з таким твердженням відомого психолога, філософа у сфері бізнесу Джима Рона: «Успіх складається на 20 % з вашого досвіду й кваліфікації та на 80 % – з вибраної вами стратегії дій»? Відповідь обґрунтуйте.
· «Чому слово і словосполучення не можуть задовольнити різноманітних потреб людського спілкування, а речення може?»;
· «Чи в кожній професії, на вашу думку, можна досягти високих результатів? Яка праця буде успішною?».
Успіх дискусії залежить від її підготовки, тому на заняттях студенти вчаться самостійно ставити питання, уважно слухати та розуміти запитання інших. Зі школярами на уроках проводились діалоги-інтерв’ю («Інтерв’ю при влаштуванні на роботу»), прес-конференції, заочні екскурсії («Подорож містами України»).
Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання, за якої студенти набувають знань і навичок у процесі планування й виконання індивідуальних завдань-проектів (створення буклету «Довгий шлях через настанови, короткий і легкий – через приклади» (Сенека)). Такі завдання підвищують пізнавальну активність студентів під час формування комунікативної компетентності.
Отже, ефективність формування у фахівців транспортної галузі комунікативної компетентності залежить від застосування відповідних педагогічних технологій у процесі професійної підготовки.
Список використаних джерел
1. Абашкіна Н.В. Розвиток педагогічної майстерності викладача в умовах неперервної освіти: [кол. моногр.] / [Н.В. Абашкіна]. – Черкаси: [ЧНУ ім. Б.Хмельницького], 2010.-270 с.
2. Андрущенко В.П. Освіта в Україні в світлі суспільних проблем і суперечностей / В.П. Андрущенко // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія.- 2002.- №2.- С.10-22