Мар`яна Біязі,
викладач,
ВНКЗ «Одеське педагогічне училище»
Анотація
В даній статті характеризується стан розвитку освіти, актуальність проблем, які виникають в процесі впровадження новітніх технологій.
З моменту отримання Україною незалежності наша держава стала на шлях побудови вільного демократичного суспільства. Загальні риси розвитку інформаційного суспільства, а головне ті зміни, які відбулися в суспільно-економічній структурі України за останні два десятиліття, обумовили необхідність нової освітньої політики, спрямованої в першу чергу на задоволення освітніх потреб українців. Відповідно перед державою та громадянським суспільством постають нові вимоги щодо кардинальної перебудови системи державного управління освітою від командно-централізованої адміністративно-планової до громадсько-державної. Нині найбільш пріоритетною сферою реформування в країні є перетворення освітньої галузі у відкриту систему, що передбачає перехід до самодостатньої та самоврядної децентралізаційної моделі управління та розвиток громадського сектору.
Сучасний стан системи освіти в нашій державі не забезпечує високу якість освіти, не задовольняє багатьох педагогів, діти не можуть розвиватися відповідно до своїх здібностей.
Підвищенню ефективності сучасного навчання сприяють модернізація інноваційних напрямків технологічного навчання, ідей позитивного педагогічного досвіду, нетипових засобів навчання.
Які б інновації не вводилися в навчання студентів, як і багато років назад, зустрічаються учасники освітнього процесу: викладач і студент. Що б не стверджували про комп’ютеризацію і дистанційну освіту, викладач завжди буде капітаном в цьому плаванні.
Педагоги знаходяться в постійному пошуку альтернативних технологій навчання, які змогли б розв’язати традиційну проблему нетрадиційним шляхом. Сьогодні існує безліч таких новітніх технологій, автори яких намагаються довести їх унікальність, ефективність, результативність, здатність розв’язати проблему якості освіти.
Можна виділити наступні критерії оцінки ефективності і якості навчання.
• Засвоєння студентами певних знань.
• Розвиток умінь і навичок.
• Включення студентів в навчальну діяльність.
• Розвиток в студентів пізнавальних процесів.
• Розвиток рефлексії і оцінювальної діяльності.
• Зв’язок навчального матеріалу з життєвим досвідом студентів.
• Індивідуалізація і диференціація завдань.
• Ступінь стомлюваності студентів під час навчальної діяльності.
• Позиція педагога в навчальному процесі.
• Характеристика діяльності студентів на заняттях (інтерес, активність, розуміння матеріалу і його значення).
• Рівень підготовки викладача до уроку і методика викладання.
Шляхи підвищення ефективності навчання:
• Постійне підвищення наукової ерудиції, педагогічної майстерності викладача.
• Поліпшення матеріальної бази навчального закладу, аудиторій.
• Комплексне планування навчальних занять.
• Раціональне використання часу заняття.
• Відповідність змісту освіти методам навчання, можливостям тих, хто навчається і викладача.
•Розвиток творчої активності і самостійності студентів.
• Врахування індивідуальних особливостей студентів.
Значущим засобом підвищення ефективності навчального заняття є дуже велика кількість видів роботи на занятті. У своїх працях К. Д. Ушинський відмічав, що дитина потребує діяльності безперервно і стомлюється не діяльністю, а її одноманітністю. Ефективне засвоєння знань студентами відбувається тоді, коли на заняттях відбувається чергування різних видів діяльності.
У практику діяльності педагогічного колективу начального закладу активно ввійшли:
• проектні технології, що забезпечують інтеграцію предметних знань і вмінь із різних предметів і видів діяльності;
• ігрові технології, які формують навички розв’язувати творчі завдання на основі вибору альтернативних варіантів;
• технології особистісно зорієнтованого, диференційованого навчання;
• інтерактивні технології (робота в групах, метод проектів, «мозковий штурм», «ажурна пилка», «кейс-метод», «акваріум», рольові й ділові ігри, «велике коло», «шкала думок», «бесіда за Сократом», «асоціативний кущ», «відкритий мікрофон, групова дискусія, взаємне навчання тощо);
• технології проблемного навчання.
З упровадженням нових технологій було змінено й саму форму проведення занять. У педагогічній практиці викладачів виникли нові форми занять: заняття-практикум, заняття-пошук, заняття-дискусія, заняття-мандрівка, заняття-залік тощо.
Викладачі навчальних закладів освіти використовують готові програмні педагогічні засоби, власні презентації, електронні проекти, забезпечуючи мультимедійний супровід на заняттях. Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні засоби й дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання. Це дає можливість не лише вивчати світ за допомогою лекцій, а й створити активне кероване комунікативне середовище, у якому здійснюємо освітній процес. Використання електронних засобів навчання дає викладачам необмежену творчу свободу. Вони можуть самостійно обирати план проведення заняття, добирати додаткові матеріали до заняття, складати контрольні роботи, тести, розробляти завдання для здійснення як індивідуального, так і диференційованого підходів до студентів.
Зважаючи на результати наукових досліджень сутність проблемного навчання можна звести до таких основних етапів: виникнення проблемної ситуації; усвідомлення сутності протиріччя і постановка проблеми; пошук способу вирішення проблемної ситуації; доведення гіпотези; перевірка правильності вирішення проблемної ситуації.
Проблемний метод може застосовуватися під час проведення лекцій, семінарів, практичних, групових занять та групових вправ, а також під час управління підрозділами системи цивільного захисту.
Основним завданням викладача є порушення у свідомості слухача бажання до активної творчої діяльності, зацікавленості до навчального матеріалу та стимуляції до творчого мислення.
Істинне мистецтво викладача полягає саме у його здатності «запуску» механізму творчого мислення слухача.
Висновок. Узагальнюючи вищесказане відмічаємо, що застосування перспективних методів навчання, одним із яких є проблемний метод, під час проведення занять розвиває творче мислення у слухачів, допомагає їм найбільш якісно засвоїти навчальний матеріал, а викладачам – досягти мети занять.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про освіту» документ 2145-VIII редакція від 05.09.2017року.
2. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. – 2002. № 2.
3. Нова Українська школа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola
4. Освітні програми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi
5. Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.