Садівська Юлія,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент Перфільєва Л. П.
Реформа шкільної освіти вимагає від людини самостійного підвищення свого професійного та культурного рівнів, здатності ставити та вирішувати завдання самовдосконалення та саморозвитку.
Принцип гуманізації сучасної школи передбачає створення умов для творчого розвитку та самореалізації кожної особистості, формування потреби та здатності особистості до самоосвіти.
Важливим засобом оптимізації індивідуального буття людини, самоорганізації та самореалізації особистості виступає рефлексія як форма активного усвідомлення людиною того, що з нею відбувається.
Види рефлексії в навчальній діяльності молодших школярів представлені за різними ознаками, зокрема за ціллю: настрою та емоційного стану, діяльності, змісту навчального матеріалу. Поняття «рефлексія навчальної діяльності» трактують як здатність учня осмислювати і переосмислювати навчальні дії – свої та однокласників, яка виявляється в уміннях аналізувати, контролювати, оцінювати та коректувати зміст, процес і результат діяльності, що забезпечує суб’єктність школяра в навчанні. Рефлексивні вміння молодших школярів у навчальній діяльності – це загальнонавчальні вміння, які формуються на міжпредметній основі, охоплюють змістовий та процесуальний компоненти і виявляються у здатності аналізувати зміст, процес і результат діяльності; застосовувати різні способи самоконтролю навчальних дій, виявляти готовність до взаємоконтролю; прогнозувати результат; оцінювати власну діяльність та брати участь в оцінюванні навчальної роботи однокласників; використовувати різні способи виправлення помилок.
Рефлексія наділяє самосвідомість зворотним зв'язком, завдяки якому суб'єкт може оцінювати намічену мету з позицій перспективи успіху, може коректувати її і продумувати можливі наслідки результату для себе і оточення, включається у вольові дії, що вимагають оцінки своїх можливостей, у подоланні труднощів.
Таким чином, рефлексія сприяє усвідомленню індивідом цілей своєї життєдіяльності і засобів, необхідних для досягнення цих цілей [1].
Найбільш сприятливі умови для розвитку рефлексії виникають у період кризи семи років, коли з’являється усвідомлене орієнтування у власних переживаннях.
Дане психологічне новоутворення дозволяє розсудливо й об’єктивно аналізувати судження і вчинки з точки зору їх відповідності задуму і умовам діяльності.
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що суть рефлексії полягає в усвідомленні того, що було зроблено; у можливості задуматися над підвищенням якості роботи, а стосовно навчальної діяльності — в аналізі власного процесу учіння. Встановлено, що на етапі початкового навчання молодший школяр має оволодіти такими рефлексивними вміннями навчальної діяльності: самоконтроль (самоаналіз та самокорекція) та самооцінка й перебудова усієї пізнавальної і особистісної сфер дітей.
Теоретичний аналіз літературних джерел та результати власного дослідження дозволили зробити висновок, що розвиток рефлексивного оцінювання виступає основним механізмом підвищення мотивації досягнення молодших школярів.
Актуальність цієї проблеми визначається тим, що мотивація досягнення, на думку багатьох дослідників, є суттєвим фактором, що чинить вплив на ефективність навчального процесу й продуктивність діяльності в цілому.
Від рівня мотивації досягнення залежать різноманітні аспекти учіння – ставлення до учіння, задоволення учінням, трудність учіння.
Незважаючи на широкий спектр питань, які розкриті у працях вітчизняних та зарубіжних психологів, проблема взаємодії рефлексії з мотивацією досягнення залишається недостатньо розробленою, особливо стосовно молодшого шкільного віку, який характеризується розвитком рефлексії як психічного новоутворення і є найбільш ефективним періодом здійснення впливу на особистість з боку дорослих.
Визначено такі дидактичні умови формування рефлексійних умінь молодших школярів у навчальній діяльності засобами сучасних технологій:
– забезпечення поетапності формування зазначених умінь відповідно до основних видів рефлексії навчальної діяльності молодших школярів;
– використання міжпредметних завдань і вправ, складених з урахуванням змістового, мотиваційного та процесуального компонентів навчальної діяльності;
– стимулювання учнів до рефлексійної діяльності у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії з учителем.
Перша дидактична умова передбачає ознайомлення молодших школярів зі змістовою основою рефлексійних умінь (знання сутності самоаналізу як розумової операції, основних способів самоконтролю, основних критеріїв оцінювання роботи), а також оволодіння відповідними способами діяльності – процесуальний компонент, що базується на теорії поетапного формування розумових дій.
Ця теорія націлює на формування мотиваційної основи дії, чітке засвоєння зразка, виконання дії в матеріальній і в матеріалізованій формах, що забезпечує процес її інтеріоризації.
Як зазначає Г. Цукерман, існує загальний закон переходу певної дії від дорослого до дитини: те, що спочатку вчитель робить щодо учня (ставить мету, планує тощо), учень потім починає здійснювати щодо іншого, і тільки після цього – щодо себе.
Тому рефлексивні вміння мають базуватися насамперед на вміннях здійснювати взаємоконтроль та взаємооцінку.
Згідно з цією умовою методика формувального експерименту охоплювала підготовчий, навчально-тренувальний та основний етапи, кожен із яких передбачав досягнення певної мети шляхом використання міжпредметних завдань, спрямованих на вироблення відповідних умінь; спеціальних вправ і запитань на різні види рефлексії навчальної діяльності молодших школярів.
Наступна дидактична умова націлює на реалізацію міжпредметного підходу в навчанні.
Л. Вороніна зазначає, що при розробленні міжпредметних завдань недоречно обмежуватися лише вправами на розкриття змістових зв’язків між предметами; такі завдання мають сприяти також формуванню загальнонавчальних умінь і навичок, які спонукають учнів аналізувати зміст навчального матеріалу з різних предметів і здійснювати міжпредметне перенесення набутих умінь та навичок.
Як міжпредметні завдання дослідники радять використовувати дидактичні ігри, вправи на формування відповідних умінь, запитання вчителя, метод незакінчених речень, метод проектів, інтерактивні вправи, портфоліо та ін. Відповідно до виокремлених етапів використовувалися такі види рефлексії: настрою та емоційного стану, діяльності, змісту навчального матеріалу.
Список використаних джерел
1. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте / Л. И. Божович . – М.: Просвещение. 2015. – 464 с.
2. Ковальчук З. Я. Вплив формувального експерименту на комунікативну толерантність та рефлексійність особистості у педагогічній взаємодії / З. Я. Ковальчук // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Психологічні науки. – 2014. – Вип. 121. – С. 164-168.