Шпильова Анжеліка,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Волошина Г. П.
За висловом В. Шинкарука, казка постає первинним інтелектуальним засобом формування особистості: «якщо першопочатковою культурною формою становлення і розвитку духу в історичному плані виступає міф, то в індивідуальному – казка» [85, с. 17].
Дослідниця О. Бєляєва виокремлює сім соціокультурних функцій казки:
1) функція соціалізації, залучення нових поколінь до загальнолюдського й етнічного соціокультурного досвіду;
2) компенсаторна функція казки сприяє збагаченню індивідуального досвіду особистості, прищепленню життєво важливих знань, умінь та навичок;
3) креативна функція казки сприяє виявленню, розвиткові й реалізації творчого потенціалу особистості, культивуванню художньо-образного й абстрактного мислення;
4) у своїй голографічній функції, казка своєю внутрішньою побудовою складає всесвіт у трьохмірному просторовому (висота, ширина й довжина; небесний, земний, підземний світи; жива природа та людське суспільство) та часовому вимірах (минуле, теперішнє й майбутнє). Унаслідок створюється самобутній голографічний континуум універсальності, цілісності й багатомірної об'ємності, співзвучних психіці дитини.
5) розвиваюче-терапевтична функція є стрижневою для казкотерапії, спорідненої з феноменом мистецького катарсису (очищення душі, умиротворення, зняття стресу). Казці іманентні механізми соціальної профілактики й культивування здорового способу життя. Виходячи зі специфіки казки як зосередження народної мудрості, казкотерапію правомірно вважати одним із різновидів софіотерапії;
6) культурно-етнічна функція казки, як механізм соціальної пам'яті етносу позначена потужними можливостями прилучення дитини до світу етнічної культури природнім, образно-ігровим способом;
7) лексико-образна функція казки полегшує формування мовної культури особистості, володіння нею багатющими скарбами народної мови й літературною композиційно-сюжетною варіативністю. Лексико-образна структура казки активізує й розвиває внутрішню мовно-слухову пам'ять індивіда. У процесі сприйняття казок відбувається індивідуальна інтеріоризація вербально-знакових форм казок, а при відтворенні змісту казок, наприклад, у переказі, інтерпретації, повторенні, драматизації здійснюються розвиток мовної культури індивіду й розвиток здібностей до індивідуальної екстеріоризації. При цьому успішно функціонують обидві основні мовленнєві функції – експресивна та комунікативна. Якщо експресивна функція формує вербально-образний каркас мовлення особистості, то комунікативна функція розвиває соціальні якості особистості, її здатність до спілкування, розуміння, діалогу [4, с. 64-68].
Кожна із зазначених функцій, на нашу думку, володіє своєрідним соціально-психологічним ефектом у становленні дитячої особистості. Психокорекційний вплив казки відбувається за наявності осмислення її змісту й емоційно-особистісного ставлення реципієнта. Казки є первісно мудрими та надзвичайно глибокими, повнота ж їх розуміння й широта переживання залежить від взаємодії емоційної та інтелектуальної сфери особистості [85, с. 6].
Список використаних джерел
1. Беляева Е. В. Психолого-педагогическое воздействие сказки на формирование этнической идентичности младших школьников: Дис. ... к.психол.н.: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / Е. В. Беляева. – Курск, 2005. – 182 с.
2. Шинкарук В. І. Культура і освіта. Світоглядні аспекти // Філософія освіти в сучасні Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні». – Київ, 1-3 лют. 1996 р. – К. : ІЗМН, 1997. – С. 15-24.