Дячук Павло,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри теорії початкового навчання
Перфільєва Людмила,
кандидат біологічних наук,
доцент кафедри теорії початкового навчання
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
У Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвиток художньо-творчих здібностей. У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне – це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство. Знначний вплив на естетичний розвиток особи справляє навколишнє естетичне середовище: природне оточення і предмети побуту, знаряддя праці й засоби виробничої діяльності, житло і міський або сільський ландшафт, архітектурні форми й форми засобів пересування, сфера дозвілля і прояви моди тощо. Естетичне середовище впливає на людину переважно на підсвідомому рівні, але тим дійовішим та безпосереднішим є цей вплив.
Головна запорука успіху естетично-виховного процесу полягає у його відкритості для найрізноманітніших педагогічних ідей. Цей процес повинен бути спрямований на формування загальнолюдських і культурно-націо- нальних цінностей, сприяти зростанню інтелектуального та духовного багатства суспільства. Естетичне ставлення молоді до природи є на сьогодні одним з актуальних завдань педагогічної науки. Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е. Водовозової, П. Каптєрева, С. Лисенкової, С. Русової, Е. Тихеєвої, К. Ушинського. Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю. Борева, І. Гончарова, М. Киященка, В. Ядова; психологічні основи естетичного виховання розкрили Б. Ананьєв, А. Божович, А. Виготський, І. Кон, Б. Теплов та інші. Видатні вчені, естети і педагоги Ю. Борев, О. Буров, В. Вансаалов, Л. Волович, І. Долецька, М. Каган, Л. Коган, В. Разумний, В. Скатерщиков, Є. Квятковський, М. Лайзеров, А. Макаренко, О. Семашко, В. Сухомлинський, В. Шестакова зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання. Важливі питання теорії і методики естетичного ставлення до природи підростаючого покоління висвітлюються в працях Л. Коваль, В. Передерій, Ю. Фохт-Бабушкіна, Т. Цвілих, Г. Шевченко, А. Щербо та ін. Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості. Дослідження наукової літератури з естетичного виховання дає можливість дійти висновку про те, що існують різні підходи щодо визначення поняття «естетичне виховання». Численні тлумачення цих понять зумовлені багатогранністю цього процесу. Так, В.Шацька розглядає естетичне виховання як сукупність послідовних, взаємозв'язаних впливів на учнів під керівництвом викладача як засобами мистецтва, так і самого життя, спрямованих на всебічний естетичний розвиток учнів, який сприяє формуванню естетичних почуттів, художніх смаків і поглядів відповідно до завдань виховання. За В.Шацькою, до процесу естетичного виховання належать не тільки поступовий розвиток здібностей та естетичного сприйняття, а й оволодіння вмінням активно, творчо проявляти себе у тому чи іншому виді мистецтва, у обсязі, що відповідає певному ступеню навчання.
У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне. Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання – створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство. Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Естетичне виховання також пов'язане з такими поняттями як естетичні знання, естетичне сприймання естетична насолода, естетичні судження, естетичні ідеали, естетична діяльність. Усі вони в комплексі розкривають сутність естетичного виховання, розширюють його палітру[1].
Кінцева мета естетичного виховання – сформувати готовність людини до естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури. Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною в естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях. Вирізняють багато видів такої діяльності: естетична організація середовища, в якому живе, працює, вчиться, відпочиває людина; конкретна творча діяльність в галузі мистецтва, літератури та ін.; пропаганда мистецтва, естетичних ідеалів; естетична виразність у навчальній, виробничій, побутовій діяльності; вияви естетичної культури у взаєминах з людьми [2].
Природа не може захистити себе від варварського, корисливого, байдужо-пасивного ставлення до неї, від ворожих їй дій людини і втручання в хід природних процесів, що викликають загибель багатьох видів рослин і тварин.
Перед педагогами, вихователями стоять актуальні завдання вдосконалення форм навчальної та поза навчальної діяльності школярів, спрямованих на формування культури відносин до природи у відповідності з вимогами суспільства. Цілісне, всебічний розвиток особистості школярів, на всіх вікових етапах включає, зокрема, формування гармонійних взаємин з навколишнім середовищем, правильних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи, а так само високої активності в поведінці, праці, творчості.
Прогресивна педагогічна думка високо оцінила роль природи у формуванні особистості, так як духовне життя людини нерозривно пов'язана з природою.
Звертаючись до постановки проблеми виховання морально-естетичного ставлення до природи у школярів необхідно виділити, що школа в даному випадку відіграє чільну роль. Формування свідомого та відповідального ставлення до природи має пронизувати всі напрямки планування та організації в роботі шкіл. Питання вивчення основ взаємодії природи, суспільства, людини повинні включатися в багато навчальні предмети, між предметні зв'язки, у позаурочну роботу. Розвиваючи почуття прекрасного, формуючи здорові художні смаки учні повинні розуміти і цінувати красу і багатство рідної природи. Гармонійно розвинене естетичне почуття здатне встановити гармонійні відносини в сім'ї «Природа – суспільство – людина». У цих цілях повинні використовуватися можливості кожного навчального предмета, особливо, літератури, музики, природознавства, технології.
Педагогічно доцільне поєднання екологічної освіти та виховання з вихованням естетичного бачення природи, творчого ставлення до неї, пробуджує у школярів почуття відповідальності за збереження кожного її об'єкта, як неповторної цінності і сприяє збереженню природного середовища.
Проблема формування морально-естетичного ставлення до природи - лише одна зі сторін комплексного виховання культури підростаючого покоління, яка потребує вдосконалення форм навчальної та поза навчальної діяльності школярів, спрямованих на розвиток творчого ставлення до природного середовища.
Список використаних джерел
1. Марченко, Є. Сприйняття єдиного емоційного тону різними видами мистецтв [Текст] / Є. Марченко / / Мистецтво в школі. - 2008. - № 5. - С. 69 - 70.
2. Неклопочіна, Є. Систематизація естетичного досвіду молодших школярів у процесі взаємодії видів мистецтв [Текст] / Є. Неклопочіна / / Мистецтво в школі. - 2008. - № 5. - С. 65 - 69.