Янкова Лариса
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к.п.н., доцент Торчинська Т. А.
Успішне формування і вдосконалення комунікативних умінь можливе за умови систематичної та цілеспрямованої роботи над формуванням особистості, котра володіє значним обсягом активного словника, розвиненим граматичним ладом, умінням розрізняти типи і стилі мовлення, надавати висловлюванню відповідного стилістичного забарвлення.
Проблемі розвитку зв’язного мовлення школярів приділено належну увагу в дослідженнях мовознавців, психологів, методистів. Вона знайшла своє відображення в лінгводидактичній концепції В.О.Сухомлинського, який зазначав, що «словесна творчість – це могутній засіб розумового розвитку людини, перед якою відкривається світ…» [4, с.107].
Питання теорії і практики навчання переказу в школі знайшли своє відображення в дослідженнях Т. К. Донченко, яка вивчала взаємозв’язок переказів і творів у процесі формування мовленнєвої діяльності школярів; М. С. Антонюка, котрий дав порівняльну характеристику розуміння учнями мовленнєвої інформації залежно від способу її сприймання; О. І. Потапенка, який надав широкий вибір текстів і методичні рекомендації щодо роботи над переказами; М. М. Шанського, котрий обґрунтував необхідність комунікативно-діяльнісного підходу в роботі над художнім текстом; М. І. Пентилюк, яка визначила концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови.
Основою формування умінь і навичок зв’язного мовлення є сукупність понять з лінгвістики тексту і стилістики, які стали визначальними в сучасній шкільній програмі з мови. Лінгвістика тексту охоплює вивчення структур мовних одиниць, їх членування, способи творення зв’язного тексту, частотність уживання одиниць мови в тих чи інших типах тексту, змістову й структурну повноту тексту, мовні норми в різних функціональних стилях, типи мовлення, особливості писемної й усної форм реалізації мови тощо.
Знання лінгвістики тексту також допомагає правильно оцінити текст щодо типу мовлення, структури, функціонально-стилістичної організації, розробити науково обґрунтовану систему вправ з розвитку зв’язного мовлення.
На уроках розвитку зв’язного мовлення учні засвоюють певне коло знань з лінгвістики тексту, зокрема про функції тексту, його ознаки і засоби зв’язку частин тексту, а також зі стилістики.
Методичний потенціал тексту визначається тим, наскільки він стимулює розвиток мовленнєвої діяльності учнів. Саме тексти створюють стимул для формування комунікативних умінь, бажання висловити власну думку, подискутувати.
Згідно із чинною програмою в початковій школі передбачено формування таких умінь на основі роботи з текстом: визначати змістові й формальні ознаки тексту; аналізувати текст: визначати його тему й основну думку; встановлювати, чи є група речень текстом; добирати заголовок; ділити текст на смислові частини; складати простий план; визначати засоби зв’язку, знаходити недоліки в тексті й виправляти їх. Сформованість цих умінь готує основу для роботи учнів над відтворенням зв’язних висловлювань і створення власних.
Під час лінгвістичного аналізу тексту слід розглядати типологічні й стильові особливості твору в органічному зв’язку з ідейним задумом автора. Саме це становить основний вихідний принцип даного аналізу. Лінгвістичний аналіз тексту допомагає глибше зрозуміти зміст тексту, усвідомити відбір мовних засобів для вираження цього змісту, запам’ятати їх з тим, щоб побудувати похідний текст, не викрививши ні змісту, ні форми, не зруйнувавши їх як єдність, що відображає неповторність мовної особистості автора. Саме такий підхід найбільшою мірою сприяє досягненню цілей усвідомлення школярами неповторності мовної особистості, збагаченню їх мовного запасу, засвоєнню яскравих мовних зразків у процесі роботи над переказом.
Складовою частиною підготовки учнів до переказу повинні бути не тільки перелік стилів, але й засоби створення того чи іншого стильового колориту, не тільки типи мовлення, але й характерна для кожного з них послідовність викладу.
Стилістика становить важливий об’єкт дослідження для мовознавчої науки, це зумовлюється тим великим значенням, яке має стилістична система в усьому суспільному житті мови.
Включення в систему розвитку зв’язного мовлення роботи над стилями посилює комунікативний характер цього процесу, дає можливість організувати навчання рідної мови як засобу спілкування, формувати мовленнєву етику учнів, культуру мовленнєвої поведінки.
Важливе значення має стилістика для вироблення вмінь і навичок зв’язного мовлення. Тому, поряд з поняттями «текст», «засоби зв’язку» в тексті, «типи мовлення», у шкільну програму введено поняття «стилі мовлення».
Стилістикою називається лінгвістична наука, що вивчає особливості функціональних стилів, закономірності функціонування мовлення в різних сферах спілкування, стилістичні ресурси мови, виражальні засоби, за допомогою яких формуються різноманітні функціональні стилі. З погляду сучасної лінгвістичної літератури [2, с.112] вирізняється п’ять основних стилів мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній.
Кожен стиль має певний ступінь поширення в мові, сферу використання мовцями. Щоб мати уявлення про той чи інший функціональний стиль української мови, потрібно знати, яку сферу людської діяльності він обслуговує і як пов’язаний з іншими стилями.
Мова – засіб формування творчих здібностей дитини, розвитку її мислення. Удосконалення якостей мови учнів органічно вплітається в систему виховання нової людини – гармонійно, всебічно розвиненої особистості. Культура мови є показником культури мислення, духовного багатства людини, її здатності сприймати життєві явища в усій багатогранності, висловлювати свої думки про них, давати їм оцінку.
Заняття зі стилістики сприяють піднесенню рівня розвитку усного і писемного мовлення учнів. Оволодіння уміннями здійснювати стилістичний аналіз сприяє осмисленню змістової, жанрово-мовленнєвої і стилістичної структури текстів. Уміння компонувати текст у відповідному стилі мовлення підпорядковане основній меті вивчення рідної мови в школі – оволодінню мовленням як засобом спілкування. Це одне з найбільш складних умінь, оскільки вимагає правильної орієнтації учнів у ситуації спілкування, дотримання стильових обмежень при відборі змісту, мовних і виражальних засобів висловлювання.
Список використаних джерел:
1. Бадер В. І. Cтилістика української мови : Навчальний посібник. – Луганськ : Вид-во СНУ ім В. Даля, 2007. – 222 с.
2. Волкотруб Г. О. Практична стилістика української мови : Навчальний посібник. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 256 с.
4. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. – 1987. – № 7. – С. 52–62.