ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Тетяна Форостюк,

к. пед. наук, доцент кафедри педагогіки, 

теорії та методики початкової освіти 

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»,

Україна

Проблема вдосконалення професійної підготовки вчителів початкової школи є актуальною, а особливо в системі неперервної освіти. Оскільки саме неперервна освіта має забезпечити майбутнім фахівцям початкової школи процес зростання освітнього потенціалу особистості впродовж життя, а також найкращі умови для загального розвитку та професійної самореалізації. Важливо також враховувати, що початкова освіта в системі неперервної освіти людини є базовою, від її рівня залежить формування та розвиток особистості учня в цілому, а також підвищення якості його неперервної освіти впродовж життя. Актуальність проблеми й необхідність її розв’язання спонукають до пошуку оптимальних шляхів удосконалення професійної підготовки вчителів початкової школи, забезпечення їх конкурентоспроможності. Важливість неперервної освіти зумовлена сучасним життям, потребою людини постійно вдосконалюватися, підвищувати свій фаховий рівень.

Сьогодні в часи змін і реформування освіти українські науковці всебічно досліджують проблему неперервності освіти. Акцентують увагу на тому, що найважливішим завданням неперервної освіти є створення найкращих умов для розвитку особистості, незалежно від віку, здобутої раніше професії та спеціальності. Науковці стверджують, що в процесі неперервної освіти важливо враховувати інтереси, індивідуальність людини, а також її здібності. Адже, на думку вчених, освітній процес має охоплювати все життя особистості. А спонукати до цього має суспільна потреба в постійному розвитку, зокрема й у фаховому. Адже процес неперервної освіти сприяє тому, що людина привчається самостійно вчитися, у неї формується самооцінка, а також бажання самостійно вдосконалюватися. Адже неперервна освіта – це процес, що складається з базової та подальшої освіти, передбачає  послідовне чергування навчання з професійною діяльністю [5].

У процесі аналізу літератури з’ясовано, що неперервна освіта – це сукупність способів, засобів і форм здобуття та поглиблення загальної освіти, професійної компетентності, культури особистості. Неперервна освіта, на думку вчених, є важливим процесом формування, реалізації пізнавальних запитів та духовних потреб людини, розвитку її здібностей в освітніх закладах та шляхом самоосвіти. А мета неперервної освіти, як зазначають науковці, це  становлення та розвиток особистості  в різні періоди життя, зокрема в період становлення фізичного і соціально-психологічного дозрівання, розквіту особистості та старіння організму. Неперервна освіта має сприяти підвищенню рівня знань, а також розширювати можливості людини в культурній, соціальній, професійній діяльності [5].

Неперервну освіту розглядають у контексті «освіти дорослих», «продовженої освіти», «подальшої освіти», «відновлювальної освіти», «освіти протягом життя», «навчання протягом життя». Сучасний тлумачний словник української мови за редакцією В. В. Дубічинського дає наступне трактування поняття «неперервний»: «який триває безперестанно, постійно, не зупиняючись» [7, с. 549]. Тобто, освітній процес людини, а також фахове зростання особистості має тривати впродовж життя. А головною ідеєю неперервності освіти є створення для кожної особистості можливостей для отримання та поповнення знань, розвитку, удосконалення, самореалізації протягом усього життя [6]. Важливим компонентом неперервної освіти є самоосвіта, а також саморозвиток особистості.

Науковцями виділено принципи неперервної освіти: універсальність освіти; гуманістичний і демократичний характер; орієнтація на особистість; доступність і відкритість для кожного (незалежно від статі, стану, національності); освітня система є цілісною, що включає дошкільне виховання, основну, повторну, паралельну освіту; охоплення освітою всього життя людини; наявність інших структур для здобуття освіти; можливість самоосвіти; індивідуалізація навчання; різноманітність змісту, засобів і методик; удосконалення вміння навчатися; стимулювання мотивації до навчання; створення відповідних умов  для навчання; використання інноваційних технологій; гнучкість навчальних планів, програм [5; 6].

На важливість зазначеної проблеми вказується в державних документах, зокрема, Національна доктрина розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти визначає розвиток системи безперервної освіти та навчання упродовж усього життя. Звертається увага на те, що в Україні має забезпечуватися випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також мають створюватися умови для розвитку, самоствердження, а також самореалізації людини упродовж життя [2, c.82]. У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 рр. вказується на пріоритетні напрями розвитку освіти, а серед них можемо звернути увагу на підвищення кваліфікації педагогічних працівників. 

Тобто, професійний розвиток працівників має бути неперервним, тривати після здобуття вищої освіти. А тому нині перед школою, вищим освітнім закладом та системою неперервної освіти поставлені важливі завдання, від розв’язання яких залежить життя України в цілому: формувати ініціативну, компетентну, творчу, відповідальну особистість учителя, яка матиме бажання навчатися протягом життя, а також сприятиме забезпеченню неперервної освіти інших. 

Відповідно, на думку науковців, це має бути вчитель-новатор із інноваційним мисленням, активний, творчий, який постійно розвивається, усвідомлює своє покликання, а також працює в цьому напрямку з ентузіазмом і натхненням, прагне забезпечувати розвивальний характер навчання, має намір зробити його сферою самоствердження особистості [3, с. 31]. Адже зміна парадигми освіти в напрямку формування креативної особистості в умовах неперервної освіти вимагає інноваційних підходів до вирішення відповідних проблем, які виникають у процесі організації освітнього процесу. 

В умовах забезпечення неперервності освіти важливим є впровадження інноваційних технологій на всіх рівнях: заклад дошкільної освіти, школа, заклад вищої освіти. Аналіз літератури дає змогу стверджувати, що потреба в інноваційній спрямованості діяльності всіх освітніх закладів, готовність кадрів до її організації  – це важлива складова в системі неперервної освіти. Володіння інноваційними технологіями є важливим для сучасного фахівця та його професійної підготовки в умовах сьогодення. Як стверджують науковці, інноваційні навчальні технології активізують освітній процес, стимулюють інтерес до навчання, сприяють зростанню мобільності, ініціативності, творчості, самостійності. Упровадження інноваційних технологій має величезне значення для оптимізації освітнього процесу в школі та закладах вищої освіти [4, с. 390].

І. М. Дичківська зазначає, що інноваційна компетентність учителя – це система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій [1, с. 338].  І. М. Дичківська наголошує, що людина має готовність до інноваційної педагогічної діяльності, якщо в неї є мотиваційно-ціннісне ставлення до діяльності, а також володіє ефективними способами й засобами дослідження, до того ж є здатною до творчості та рефлексії [1, с. 277].

У процесі аналізу літератури з’ясовано, що готовність до інноваційної педагогічної діяльності складається з мотиваційного, когнітивного, рефлексивного й креативного компонентів. Зокрема, креативний компонент готовності до інноваційної діяльності реалізовується під час  розв’язання завдань, а також  імпровізації.

Тітова С. теж звертає увагу на важливість організації неперервної освіти, вважає, що використання інноваційних інформаційних технологій, інтернет-ресурсів, електронних підручників, відеоматеріалів, мультимедійних програм, електронних словників, довідників, енциклопедій забезпечує реалізацію особистісно орієнтованого підходу до навчання, а також сприяє організації ефективної неперервної освіти вчителів, забезпечує індивідуалізацію та диференціацію навчання [4, с. 388]. До інноваційних дослідники відносять різні типи технологій. Зокрема, проблемні, модульні, розвивальні, диференційовані, ігрові, особистісно орієнтовані тощо.

Як свідчить практика, актуальною є комп’ютеризація системи навчання, саме це сприятиме забезпеченню неперервної освіти людини. Необхідно також, щоб учитель володів інформаційно-комунікаційними технологіями, інтерактивними методами навчання, мультимедійними засобами, щоб упроваджував електронні засоби навчання, комп’ютерні навчальні програми, це теж сприятиме забезпеченню неперервної освіти людини.  

Аналіз літератури дав змогу виділити умови, що впливають на формування творчого вчителя з інноваційним мисленням, здатного працювати в умовах неперервної освіти: готовність до творчості, любов до дітей і своєї праці; прагнення до інноваційної діяльності, до самоосвіти; співтворчість як установка на творчу взаємодію з учнями; бажання розвивати самостійність та пізнавальний інтерес учнів як засоби їх інтелектуального розвитку; уміння створювати необхідну психологічну атмосферу підтримки та розвитку особистості; високий рівень професійної підготовки, що передбачає знання предмета, програми, володіння педагогічними технологіями; уміння створювати ситуацію успіху та просування учня в творчому пошуку, забезпечувати оптимальні умови для розвитку кожному учневі; діалогізм як бажання та уміння слухати й чути дитину [ 3].

Тобто, неперервна освіта має забезпечити розвиток кожної особистості, формувати свідому потребу в підвищенні рівня знань, забезпечити створення умов для здобуття необхідних знань. 

Список використаних джерел

1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник. К.: Академвидав, 2004. 352 с.

2. Національна доктрина розвитку освіти. Книга керівника навчально-виховного закладу. Нормативні та інструктивно-методичні документи Міністерства освіти і науки України. Х.: Торсінг плюс, 2006. С.82-96.

3. Освітні технології: навч.- метод. посібн. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін..; за ред. О. М. Пєхоти. К. : Видавництво А. С. К., 2003. 255 с.

4. Тітова С. Новітні освітні технології як важливий чинник формування професійної компетентності майбутнього вчителя-філолога. Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : збірник наукових праць. Переяслав-Хмельницький, 2013. Вип. 31. С. 388.

5.URL:http://pidruchniki.com/1529052755044/pedagogika/neperervna_osvita_svitova_tendentsiya. (дата звернення 15.04.2020)

6. URL: http://ukped.com/statti/zagalna-pedagogika/2252-orientatsija-na-neperervnu-osvitu.html. (дата звернення 15.04.2020)

7. Сучасний тлумачний словник української мови:65000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. Харків: ВД «ШКОЛА», 2006. 100с.

 

Please publish modules in offcanvas position.