Кармазіна Валерія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Торчинська Т. А.
Метод навчання – складне, багатомірне явище, у якому відбиваються об’єктивні закономірності, цілі, зміст, принципи і форми навчання. Структура методу вміщує об’єктивну й суб’єктивну частини. В об’єктивній частині відображені постійні компоненти цілей, змісту, форм навчальної діяльності, які не залежать від особи вчителя, учнівського колективу, конкретних умов застосування. Суб’єктивна частина методу зумовлена особистісними якостями педагога, учнів і залежить від конкретної ситуації. Метод відбиває запроектовану вчителем мету навчання; шляхи, які обирає педагог для її реалізації; способи співробітництва з учнями; зміст виучуваного матеріалу; закони, закономірності, принципи навчання; джерела інформації, активність учасників навчально-виховного процесу; систему прийомів, засобів навчання; майстерність учителя тощо.
Серед методів навчання особливе місце займає мовний аналіз. Методика його проведення була накреслена ще в працях П. Афанасьєва, Ф. Буслаєва, М. Кульмана, І. Срезневського, К. Ушинського, Л. Щерби. По-різному трактують мовний аналіз сучасні дидакти й методисти. Ю. Бабанський, зокрема, відносить мовний аналіз до методів організації й здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Аналіз вважають прийомом інтелектуальної діяльності учнів М. Данилов та Б. Єсипов. М. Стельмахович серед методів розвитку усного мовлення називає метод і спостереження, й аналізу мовних явищ. Ми поділяємо точку зору тих учених-методистів, які кваліфікують мовний аналіз як метод навчання, а його модифікації – як прийоми або елементи в структурі інших методів (спостереження, метод вправ). Керуємося при цьому такими критеріями:
- Метод мовного аналізу має свою технологію: а) вичленовування мовної одиниці із системи єдиного цілого (частіше тексту); б) характеристика цієї одиниці з визначенням її специфічних рис, а також рис, які є спільними для мовного цілого; в) висновки щодо впливу мовної одиниці на мовне ціле.
- Мовному аналізу може бути відведено цілий урок, у процесі якого реалізується мета навчання, шляхи, способи взаємодії вчителя й учнів;
- Мовний аналіз з’ясовує значення кожного рівня мовної системи (фонетичного, лексичного, морфемного, словотвірного, морфологічного, синтаксичного, стилістичного), відповідно визначаються і види мовного аналізу, що традиційно застосовуються в шкільній практиці: фонетичний, словотвірний, морфемний, лексичний, морфологічний, синтаксичний, орфографічний, пунктуаційний.
У методі мовного аналізу реалізується спільна діяльність учителя й учнів, де учень і вчитель – суб’єкти й виконавці дії. Педагог і учень мають спільну мету. Обидва суб’єкти навчального процесу впливають на виконання функцій методу, тільки вчитель спрямовує свої зусилля на організацію й стимуляцію діяльності учнів, а вони є виконавцями певної роботи. Результат аналізу досягається завдяки ефективній технології, яка передбачає здійснення учнями аналітичних дій у певній послідовності (беруться до уваги індуктивний або дедуктивний способи мислення), а від учителя вимагає керування цими діями (окремими процедурами, операціями). Все це є об’єктивні складові методу мовного аналізу. Суб’єктивна частина методу складається з рівня кваліфікації, майстерності вчителя та здібностей учнів, сформованості їхніх умінь і навичок, вікових, індивідуальних особливостей.
Метод лінгвістичного аналізу може супроводжувати всі етапи навчання:
сприймання, осмислення, закріплення, вироблення умінь і навичок, застосування на практиці здобутих знань, перевірки й оцінки знань.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Мельничайко В. Я. Види мовного розбору : довідник. Тернопіль: Богдан, 1997. 120 с.
- Форми навчання в школі: Книга для вчителя / Ю. І. Мальований. Київ : Освіта, 2002. 160 с.