ФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ СУЧАСНИХ ПРИЙОМІВ АНАЛІЗУ ПЕЙЗАЖНОЇ ЛІРИКИ
Главіцька Вікторія,
студентка ІV курсу педагогічного факультету
Кам’янець-Подільський національний університет
імені Івана Огієнка
Державний стандарт початкової освіти (2018 р.), типові освітні програми для закладів загальної середньої освіти (О. Савченко, Р. Шияна) спрямовують засвоювати літературу як вид мистецтва слова задля наближення методики сприйняття художнього твору молодшими школярами до методики вивчення української літератури в старших класах. Зокрема, одним із завдань мовно-літературної освітньої галузі є «розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів» [7, с. 194]. Така наступність забезпечує єдину безперервну систему літературної освіти і націлює на формування ключових і предметних компетентностей.
Одним із головних завдань вчителя початкових класів має бути виховання учня як громадянина України, творчої особистості з наявною потребою «спілкуватися» з книгами, розмірковувати над змістом прочитаного, насолоджуватися красою художнього тексту й оригінальними мистецькими образами.
Теоретико-методичні основи навчання літературного читання, зокрема формування літературознавчої компетентності молодшого школяра, розкрито у дослідженнях В. Бадер, Н. Бібік, Н. Богданець-Білоскаленко, М. Вашуленка, Г. олошиної, Н. Гавриш, І. Ґудзик, М. Греб, Н. Грони, А. Каніщенко, Т. Котик, Т. Качак, О. Савченко, В. Науменко та ін.
Т. Качак визначає літературознавчу компетенцію як одну зі складових літературної компетенції, яка зумовлює достатній читацький досвід учня, розуміння жанрової специфіки твору, визначення та усвідомлення необхідних понять; здійснення грамотного аналізу твору; усвідомлення на практичному рівні понять літературознавчого характеру, передбачених програмовими вимогами [3, с. 18].
До структурних компонентів літературознавчої компетенції належать літературознавча пропедевтика (ознайомлення молодших школярів із літературознавчими поняттями) та сприймання, аналіз літературного твору.
Аналіз наукової психолого-педагогічної та методичної літератури засвідчує достатній рівень уваги дослідників до методики опрацювання ліричних творів. Проте, вважаємо, що сучасні прийоми аналізу пейзажної лірики розкрито недостатньо.
Так, А. Каніщенко, Т. Котик пропонують традиційну методику опрацювання віршів: 1) Підготовча робота до сприймання змісту вірша; 2) Слухання вірша (фонозапис або читає вчитель); 3) Читання вірша учнями; 4) Словникова робота; 5) Аналіз (розбір) вірша (визначення картин, образів, художніх засобів (метафор, епітетів, порівнянь), перечитування окремих місць вірша як відповідь на запитання); 6) Визначення вчителем слів з логічним наголосом, логічних і граматичних пауз, місць для читання різним тоном і темпом; 7) Повторне читання вірша учнями різними прийомами; 8) Заучування віршів напам’ять [1, с. 45; 4, с. 177].
Сучасні прийоми аналізу ліричних творів, зокрема, пейзажної лірики, знаходимо лише у В. Науменко. Дослідниця звертає увагу в першу чергу на емоційність, наявність читацьких переживань. Вчитель має допомогти учням відчути передані почуття, «потрібно навчати дітей вдивлятися в художнє слово, прислухатися до ритму, відчувати його звучання, щоб воно розкрило свої таємниці» [5]. В. Науменко запропоновано такі сучасні прийоми:
1) Членування тексту на окремі частини, структурні компоненти яких (речення) об'єднані загальною смисловою ознакою, тобто мікротемою;
2) Стилістичний експеримент (відшукування найяскравіших, найвагоміших авторських слів, що допомагають точніше створити ліричний образ);
3) Читання тексту під «лінгвістичним мікроскопом» (докладне, повільне, із зупинками на незвичайних висловах, словах-загадках (метафорах), суто авторських словах;
4) Спостереження за звукописом (звукові повтори, звуконаслідування), тобто фонетичний склад віршів: виділення найуживаніших звуків та звукосполучень, голосних та приголосних, з’ясування їхнього впливу на загальну картину;
5) Спостереження за морфологічним складом речень (визначення використаних у вірші частин мови та їх ролі у зображенні пейзажу);
6) Ритмічний малюнок тексту (визначення особливостей ритму рядків) довгі- спокійні, розмірені; короткі - жваві).
7) Композиційний склад (визначення римованих рядків);
8) Спостереження за синтаксичним складом (короткі речення; риторичні запитання; розділові знаки, особливо трикрапка).
9) Визначення настрою, з яким треба прочитати рядки (пошук слів, якими передано стан, почуття ліричного героя; визначення причини переживання такого почуття);
10) Узагальнювальні запитання допомагають зібрати образ, вийти на новий рівень сприймання лірики.
11) Уявлення описаних картин, словесне їх малювання (називання уявлюваних об'єктів, визначення фарб, якими наповнена картина).
12) Зіставлення художніх образів, художніх засобів, використаних різними авторами для змалювання однієї і тієї самої картини [5].
Наведемо приклад аналізу вірша Дмитра Павличка «Дядько дощ» за підручником для 3 класу ЗЗСО О. Савченко [6] з використанням сучасних прийомів аналізу:
1) Вірш складається з трьох смислових частин. У першій частині змальовується дощ у лісі, у другій – його зовнішність; у третій – реакція природи на дощ;
2) Автор майстерно підібрав до образу дощу слова «велетень», «дядько», «запорізький в нього шик», що допомагають уявити непереборну силу дощу;
3) Читання під лінгвістичним мікроскопом виявило такі особливі та авторські слова, що допомагають у розкритті образу дощу – «запорізький в нього шик», «блискавки – червоний шлик», «довжелезні вуса», «шапка сивувата»;
4) Спостереження за звукописом виявило, що найуживанішими звуками у вірші є «д», «в», «а», звукосполучення «га», що створюють образ гучного дощу;
5) Спостереження за морфологічним складом: дієслова стоїть, сміється, дудонить, одягнувся, розвіва, тремтить допомагають уявити дощ в динаміці, в русі; прикметники запорізький, довжелезні, червоний, сивувата допомагають уявити зовнішній вигляд дощу;
8) Спостереження за синтаксичним складом (речення довгі, розповідні, окличні; розділові знаки – тире, знак оклику, крапка, кома, дві крапки);
9) Визначення настрою, з яким треба прочитати рядки (настрій читання грізний, серйозний, сердитий, слова «він сміється, мов залізом, дудонить: -Га-га, Га-га» передають грізні почуття героя – дядька Доща, а слова «тремтить», «тіка» - почуття страху у навколишньої природи);
10) Узагальнювальні запитання (Отже, ким уявив дощ Дмитро Павличко? – Запорізьким козаком, сильним, безстрашним).
11) Уявлення описаних картин, словесне їх малювання (уявлювані об'єкти – дощ, грім, блискавка, ураган; картина наповнена сірими, чорними та червоними фарбами);
12) Зіставлення художніх образів, художніх засобів, використаних різними авторами для змалювання однієї і тієї самої картини. У вірші Н. Карпенко «Нам би дощику» [2] дощ уявляється милою, бажаною птахою, стоголосою та срібнокрилою.
Отже, для формування належного рівня літературознавчої компетентності молодших школярів, повноцінного естетичного сприймання ними віршованих творів на уроках літературного читання необхідно використовувати як традиційні, так і сучасні прийоми аналізу пейзажної лірики.
Список використаних джерел
1. Каніщенко А. П. Лекційно-практичний курс «Методика навчання української мови в початковій школі». Книга 2 (розділи «Методика навчання грамоти», «Методика літературного читання») . Тернопіль : Навчальна книга – Богдан. 2016. 256 с.
4. Котик Т. М. Методика літературної освіти молодших школярів : Опорні конспекти лекцій для студентів заочної форми навчання спеціальності «Початкова освіта». Івано-Франківськ. 2014. 73 с. URL: http://194.44.152.155/elib/local/3253.pdf. (дата звернення 19. 02. 2021).
6. Савченко О. Я. Українська мова та читання : Підручник для 3 класу ЗЗСО (у 2-х частинах) : Частина 2 // О. Я. Савченко. Київ : УОВЦ «Оріон», 2020. С.128.
7. Типові освітні програми для закл. загальної середньої освіти: 1-2 класи. К. : ТД «ОСВІТА-ЦЕНТР+», 2018. 240 с.
