Криворучко Олена,
магістрантка І курсу факультету педагогічної освіти,
менеджменту і мистецтва
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Пізнавальна самостійність покладена в основу мотивації навчальної діяльності молодшого школяра. Навчальна діяльність відповідає їхнім потребам та запитам. На даний час суттєво змінилися умови для здійснення пізнавальної діяльності та отримання нової інформації. Стрімкий розвиток інноваційних технологій стає однією з головних причин освітніх реформ, які перетворюють освіту на продуктивний сектор економіки. В Україні повинен забезпечуватися інноваційний, пришвидшений розвиток освіти шляхом оновлення змісту освіти та організації освітнього процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень[1].
Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і відповідну діяльність людини. Інновація як результат передбачає процес створення нового, що має конкретну назву «новація» [2].
Перехід на дистанційне навчання, зумовлений пандемією, став доволі неочікуваним та серйозним випробуванням для всіх учасників освітнього процесу – учителів, учнів та їхніх батьків. Донедавна учень отримував знання в основному дозовано систематизовані, опрацьовані учителем знання на уроці або з книги в ході спеціально-організованої пізнавальної діяльності, але сьогодні існує інша тенденція. Освітній простір сучасного школяра розширився до меж його повсякденного буття і включає такі нові джерела, як ресурси Інтернет, інформаційні технології, що постійно змінюються та вдосконалюються. Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, пошук і засвоєння різних навичок, дозволяють реалізувати нові форми і методи навчання. Особливість даних джерел інформації в тому, що вони розширюють реальний світ людини не за рахунок реальних об`єктів, а за рахунок інформаційних моделей реального світу. Використання вчителем у роботі комп’ютера може надати істотну інформаційну підтримку в організації навчального процесу, покращити якість та ефективність навчальних методик, реалізувати індивідуальний підхід до кожного учня. Зрозуміло, що дана тенденція в подальшому буде більш поширеною у використанні.
Проблема пізнавальної самостійності та активності як найважливіших компонентів цілісної особистості має давню історію. Ще Сократ високо оцінював можливості кожного індивіда до пізнання, він підкреслював необхідність умілого керівництва пізнавальною активністю і самостійністю учнів[3]. Основне завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити не загальну активність у пізнавальній діяльності, а активність, націлену на самостійне оволодіння знаннями і способами діяльності. Можна навести чимало прикладів, коли учень, виявляючи активність у роботі, не виявляє самостійності, наприклад, несвідоме читання, механічне списування, копіювання виробу на уроках ручної праці тощо. У навчальній роботі самостійність виявляється в активності, спрямованій на набування, вдосконалення знань, оволодіння прийомами роботи. Останнє пов'язане з формуванням пізнавальних інтересів та інших мотивів, які стимулюють і зміцнюють вольові зусилля для виконування тих чи інших завдань»[4, с. 29].
Визначаючи пізнавальну активність дитини як її внутрішню готовність до подальшої участі у напруженій розумовій та практичній діяльності у процесі оволодіння знаннями, уміннями і навичками та виявлення самостійності й творчого підходу до вирішення навчальних завдань, учитель повинен ставити завдання посильні для неї.
Готуючись до уроків української мови, учитель має проаналізувати, які інноваційні технології або окремі методи і прийоми можна застосувати для ефективнішого формування ключових компетентностей. Доцільно зазначити ці структурні компоненти в плані уроку. Не завжди вдається вдало застосовувати досвід попередників, не всі прийоми і методи є однаково ефективними. Найбільш ефективною формою навчання вважається поєднання сучасних інноваційних методів і прийомів з традиційними давно використовуваними засобами, це дозволяє урізноманітнити діяльність учнів, а саме:
– самостійне здобування знань;
– удосконалення вміння користуватися здобутими знаннями для розв’язання нових завдань;
– набуття комунікативних навичок і умінь;
– користування дослідницькими методами;
– можливість висловлювати свої власні думки.
Конкретними методами організації навчальної роботи, які на різному рівні, забезпечують пізнавальну самостійність молодших школярів, є виклад навчального матеріалу вчителем у формі повідомляючої або проблемної розповіді, бесіда, вправи, робота з книжкою, самостійна робота учнів тощо. Значення самостійної роботи в освітньому процесі важко переоцінити.
Також слід зазначити, що на різних етапах уроку використовуються різні методи, прийоми інноваційних технологій із метою формування певної компетентності. При виборі прийомів на урок важливо пам’ятати про психологічні, вікові та індивідуальні особливості учнів, часто ці аспекти відіграють ключову роль у формуванні компетентностей учнів.
Список використаних джерел
1. Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти. Київ: Постанова Кабінету Міністрів України № 1392 від 23.11.2011.
2. Попова О. В. Інновації в сучасній педагогічній теорії та практиці// Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць/За заг. редакцією акад. І.Ф. Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової. Харків: ХДПУ, 1999.
3. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения. М.: Педагогика,1981.Т.1. 656 с.
4. Скрипченко О. В. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук та ін. Київ: Либідь, 2005. 464 c. Сучасний тлумачний психологічний словник / [укладач В. Шапар]. Харків: Прапор, 2007. 640 с.