Репей Марина,
студентка ІІІ курсу педагогічного факультету
Кам'янець-Подільський національний університет
імені Івана Огієнка
Зацікавити учнів українською мовою як предметом навчання, зробити їх не пасивними спостерігачами й активними учасниками освітнього процесу можна шляхом уникнення одноманітності в роботі. Тому має бути належно оцінена роль в освітньому процесі цікавих мовних матеріалів, а також методів активного навчання.
У цьому вчителеві допоможе гра. Ще В. Сухомлинський зауважив, що «Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості та зацікавленості. У грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку»[3]
Ігри допомагають підвищувати ефективність сприймання учнями навчального матеріалу, розвивають інтерес до мови, активізують й урізноманітнюють освітній процес, вносять у навчальну діяльність елемент цікавості. Під час гри в учнів розвивається увага, логічне та образне мислення, вміння аналізувати мовний матеріал. Гра створює атмосферу доброзичливості, допитливості, бадьорого настрою, бажання вчитися. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до складних завдань тем і завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.
У процесі гри дитина відчуває себе вільною. Учень, захопившись грою, непомітно для себе, запам’ятовує нове, вчиться, досягає поставлених завдань.
Ігри на уроках мовно-літературної галузі можна використовувати під час актуалізації опорних знань, мовної розминки, для ознайомлення дітей з новим матеріалом, узагальнення здобутих на уроці знань, по¬внішого й глибшого їх осмисленого засвоєння матеріалу, розширення кругозору, для роботи з обдарованими учнями. Систематичне використання ігор під¬вищує ефективність навчання.
Мета статті – на засадах лінгводидактичного та компетентнісного підходів охарактеризувати роль і значення мовної гри як основи організації навчально-ігрової діяльності учнів на уроках мовно-літературної галузі.
Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя.
Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жага до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.
Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність такого методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.
Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра [1, с. 28-30].
Мовні ігри із навчальними кросвордами, шарадами, ребусами О. Бліндюк розглядає як цікаві розвивальні завдання, які, не повторюючи навчальний матеріал, сприяють розвитку логічного мислення, розумових і творчих здібностей, тренують пам'ять і увагу, змушують фантазувати, нестандартно мислити.
Регулярне виконання таких робіт допоможе дитині розвинути орфографічну пильність, згадати всі пра¬вила, навчить доводити правильність своїх дій.
Учитель може використовувати такі завдання і вправи під час опрацювання чи закріплення вивченого матеріалу, поточного оцінювання та підсумкової перевірки засвоєних знань та вироблених умінь і навичок [2, с. 3-4].
Відомо, що мовна гра як спосіб навчання посилює розвивальний потенціал навчально-виховного процесу. Так, використання гри на уроках мовно-літературної галузі з метою підвищення ефективності сприймання нового матеріалу (наприклад, ігрові завдання «Знайдіть помилку», «Хто більше добере синонімів», «Лінгвістичний двобій», «Мовна естафета», «Реконструкція тексту», «Перекладач» та ін.) сприяє розвиткові мовного світогляду, здатності внутрішньо проникати у смисл навчального тексту, збагаченню когнітивно-комунікативного досвіду школярів.
Рольові ігри, ігри-драматизації сприяють розвиткові мовленнєвих навичок, культивуванню вміння наводити переконливі аргументи в ході спілкування, змінювати мовленнєву стратегію, комунікативні тактики, готовності до спілкування у відповідному лінгвосоціумі, забезпечують вищий рівень діалогізації навчально-виховного процесу.
Ігрові завдання «Хто більше добере афоризмів про мову», «Хто найбільш переконливо розкриє лінгвокультурологічний потенціал прислів’я» та ін. забезпечують створення такого навчально-виховного середовища, яке допомагає зрозуміти життєві цінності, збагачують учнів новими смислами, уможливлюють інтерактивне формування когнітивних і моральних пріоритетів, духовно-культурний розвиток мовної особистості школярів, удосконалюють їх загальну культуру, ціннісні орієнтири, сприяють патріотичному, етичному й естетичному вихованню.
Ігрові завдання «Хто швидше складе сенкан», «Редактор», «Аналітик», «Юний дослідник» та ін. призводять до якісних особистісних змін, забезпечують опанування учнями логічних прийомів (аналізу, узагальнення, класифікації тощо), розвивають критичне та системне мислення школярів, навички інтеракції, вміння співпрацювати в групі, конструктивно розв’язувати проблеми.
Так, мовна гра в межах практичних навчальних ситуацій актуалізує творчі здібності мовця, розвиває емпатію, критичне мислення, приносить задоволення від вдало висловленої думки, радість відкриття оригінальної фрази, нових знань і смислів тощо. Здебільшого ігри, які застосовують у методиці навчання української мови та літературного читання, тривають частину уроку або весь урок, урізноманітнюючи навчально-виховний процес і позитивно впливаючи на забезпечення внутрішньої мотивації до навчання. Комплексне застосування гри у зв’язку з іншими методами забезпечує потужний розвивальний вплив навчальної методики.
Створення чи вибір навчальних ігор відповідно до цілей мовної освіти вимагає врахування низки критеріїв. Виокремимо: природовідповідність гри, що передбачає врахування вікових особливостей, індивідуальних потреб, інтересів учнів, рівня знань і вмінь пізнавальної самостійності, ініціативності, активності; навчально-предметний потенціал гри, що зумовлює необхідність доцільного використання ігрового методу на уроках мовно-літературної галузі з урахуванням мети й специфіки предмета вивчення; достатню простоту змісту і структури гри; різноманітність ігор.
У системі навчально-ігрової діяльності учнів важливо не забути про рефлексію – оцінювання особистісної позиції в умовах навчально-ігрової співпраці, самоаналіз змісту, способів і результатів власної діяльності, що забезпечить зворотний зв’язок між учасниками освітнього процесу.
Отже, оволодіти мовними іграми, на нашу думку, можна лише в процесі практичного застосування мовної гри з метою підвищення ефективності сприймання нового матеріалу на уроках мовно-літературної галузі.
Список використаних джерел
1. Андрущенко Н. Органічне поєднання гри та навчання на уроках української мови. Початкове навчання і виховання. 2007. №34. 30 с.
2. Бліндюк О. В. Розвивальні завдання з української мови: збірник розвивальних завдань. Кривий Ріг, 2018. 46 с.
3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 3. Київ: Радянська школа, 1977. 670 с.