Степуріна Анастасія,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. пед. н., проф. Коберник Г. І.
Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності.
Організація самостійної роботи в процесі соціалізації особистості молодшого школяра може бути ефективною за виконання певних дидактичних умов: готовність вчителів щодо організації самостійної роботи для учнів молодшого шкільного віку; дотримання психолого-педагогічних особливостей для використання самостійної роботи у навчальній діяльності; використання на різних етапах уроку оптимальної системи навчальних завдань; системне використання на уроках самостійної роботи, як фактору соціалізації особистості.
Готовність вчителів щодо організації самостійної роботи для учнів молодшого шкільного віку
Дуже важливе для вчителя завдання – навчити всіх дітей самостійно отримувати знання, а цього можна досягти шляхом залучення їх в активну діяльність на всіх етапах навчання. Тому вчитель, повинен вчасно помітити і всіляко підтримати схильність учня до творчого сприйняття навчального матеріалу і його бажання самостійно подолати труднощі, що виникають. Цьому значною мірою сприяють різні види і форми самостійної роботи, нестандартні прийоми навчання, інтерактивні форми роботи на уроках. Така робота сприяє розвитку творчої думки, спостережливості, мислення, здібностей учнів, а відчуття радості, пережите під час самостійного подолання труднощів, підвищує їх активність, віру у свої сили, інтерес до знань, до математики [2].
Дотримання психолого-педагогічних особливостей для використання самостійної роботи у навчальній діяльності
1. Самостійна робота повинна мати цілеспрямований характер. Це досягається чітким формулюванням мети роботи.
2. Самостійна робота повинна бути справді самостійною та змушувати учня при її виконанні працювати з напруженням.
3. Спочатку треба сформувати найпростіші навички самостійної роботи. У цьому випадку вчитель має демонструвати на прикладах прийоми виконання самостійної роботи, супроводжувати їх чіткими поясненнями та записами на дошці.
4. Самостійна робота, яка виконується учнями після демонстрації прийомів учителем, носить характер наслідування.
5. Для самостійної роботи треба пропонувати такі завдання, виконання яких не буде шаблонним, вимагатиме застосування знань у новій ситуації.
6. При організації самостійної роботи необхідно враховувати й те, що для набуття навчальних компетентностей різним учням потрібен різний проміжок часу. Зробити це можна шляхом диференційованого підходу.
7. Завдання, які пропонують учням для самостійної роботи, повинні зацікавлювати їх. Це досягається завдяки новизні матеріалу, незвичній формі, змісту через розкриття практичного значення запропонованої задачі або методу, яким треба оволодіти.
8. Самостійні роботи учнів необхідно планувати та систематично проводити.
9. При організації самостійної роботи необхідно поєднувати викладання матеріалу вчителем із самостійною роботою учнів [3].
Використання на різних етапах уроку оптимальної системи навчальних завдань
В практиці навчання кожен тип самостійної роботи представлений різноманітністю видів робіт, що використовуються в системі урочних та позаурочних занять.
1. Робота з книжкою [1].
2. Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, складання завдань та запитань і їх розв'язання, рецензування відповідей інших учнів, оцінка їх діяльності, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.
3. Розв'язання різноманітних завдань та виконання практичних і лабораторних робіт.
4. Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти, твори.
5. Підготовка доповідей та рефератів.
6. Виконання індивідуальних та групових завдань.
7. Домашні лабораторні досліди та спостереження.
8. Технічне моделювання та конструювання [3].
Системне використання на уроках самостійної роботи, як фактору соціалізації особистості
Під системою самостійних робіт розуміють сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених видів робіт, які логічно випливають одна з одної та підкоряються загальним завданням освітнього процесу.
Кожна система повинна відповідати визначеним вимогам або принципам. Під час побудови системи самостійних робіт необхідно також дотримуватись певних дидактичних вимог:
1. Система самостійних робіт має сприяти розв’язанню основних дидактичних задач – набуттю учнями глибоких і міцних знань, розвитку в них пізнавальних здібностей, формуванню вмінь самостійно набувати знання, використанню їх на практиці [3].
2. Система має відповідати основним принципам дидактики, і перш за все принципам доступності та систематичності, зв’язку теорії з практикою, свідомості й творчої активності, принципу навчання на високому науковому рівні.
3. Роботи, які належать до системи, мають бути різноманітними за метою навчання та змістом, щоб забезпечувати формування в учнів запланованого переліку навчальних умінь і навичок.
4. Послідовність виконання домашніх і класних самостійних робіт повинна бути такою, щоби виконання одних видів робіт було логічно пов’язане з іншими, а також готувало учнів до виконання наступних. [84].
Список використаних літературних джерел
1. Базарницька І. Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистісного зростання // Початкова школа. – 2007. - №4. – с. 18-22.
2. http://prilmmc.at.ua/Docs/2014-15/Psiholog/diagnostichna_programa_za_ju.z-gilbukhom-s.l.korob.docx .
3. https://naurok.com.ua/organizaciya-ta-vidi-samostiyno-roboti-na-urokah-matematiki-ta-v-pozaurochniy-chas-5399.html.