Охрімчак Ольга,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. пед. н., доцент Дячук П. В.
Метою естетичного виховання є формування у людини здатності естетично ставитись до навколишнього світу: сприймати і оцінювати істинно прекрасне, піднесене, комічне, трагічне, формувати в собі культуру людських почуттів. Термін «естетичне виховання» не є ізольованою частиною педагогіки, а взаємодіє з усіма її сторонами. Повноцінний розумовий і фізичний розвиток, моральна чистота і активне ставлення до життя і мистецтва характеризують гармонійно розвинену особистість, удосконалення якої в основному залежить від естетичного виховання [4].
Емоційно та продуктивно проходять на уроках природознавства в початкових класах і колективні ігри, в яких беруть участь декілька груп школярів, що творчо змагаються між собою або в яких вчитель грає з усіма учнями фронтально («Майстри та глядачі», «У світі лісових казок», «Разом готуймося до свята», «Змагання кольорових плям» та інші).
Досить ефективною може бути гра перцептивно-аксеологічної спрямованості «Зустріч із знайомою картиною», коли в опануванні кольору рослин школярам допомагає метод порівнянь. Її сутність – у багаторазовому розгляді дітьми тієї ж самої картини, але на кожному наступному етапі з іншою метою.
Методи «Інтерв’ю», «Мікрофон», анкетування й опитування дає змогу кожному учневі висловити свою думку, відповідаючи на запитання усно або письмово. Так на уроці на тему «Рослини навколо нас», підводячи підсумок, вчитель може провести анкетування «Що ти знаєш про рослини?» [5].
Метод арт-терапії є складовою сугестивної та терапевтичної технології. Вони виконують функцію піднесення учня, зняття психічних бар’єрів у навчанні. Елементами арт-терапії, на думку Л. Мосол є функціональна музика, функціональний колір, живопис, ліплення.
О. Просіна стверджує, що це може бути казкотерапія, музикотерапія, кольоротерапія, які варто використовувати на уроках природознавства. Серед низки специфічних методів педагогічного спілкування має місце фасилітована дискусія, яка полягає в колективному обговоренні проблеми за допомогою спрямовуючих запитань. Дана методика спрямована на розвиток в учнів уміння пильно спостерігати, розмірковувати над змістом художніх творів, розуміти багатозначність видів природи, їх здатність пробуджувати різні думки [3].
Метод проектів – це система навчання, за якою учні набувають знання, уміння і навички у процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, які постійно ускладнюються. Під час роботи за методом проектів особливе значення має творче нестереотипне мислення і бачення учнів, їхня активність, самостійність, захопленість. За домінуючим видом діяльності можна виокремити основні типи художніх проектів: інформаційний, дослідницький, практично-творчий, ігровий. Проекти можуть бути індивідуальними, груповими і колективними. Цікавою і захоплюючою справою є виконання дизайнерських проектів з озеленення: «Місто майбутнього», «Будинок моєї мрії».
Мозковий штурм – вільне накопичення значної кількості ідей з певної теми спочатку без критичного осмислення. Даний метод роботи доцільний на уроках сприймання мистецтва, коли дитина повинна навчитися висловлювати своє емоційно-ціннісне ставлення до природи. Колективна творча робота об’єднує дітей над виконанням спільного творчого завдання, елементи, фрагменти якого виконує кожен учень. Так цікавими прикладами втілення такої технології є виконання декоративних виробів для прикрашення класу, під час якої кожен учень створює власний фрагмент роботи.
Робота в малих групах і парах дозволяє учням набути навичок, які необхідні для творчого спілкування та співпраці. Вона стимулює виконання спільного завдання командою. Творчі ідеї, котрі виробляються в групі, допомагають учасникам бути корисними одне одному. Учитель об'єднує учнів у малі групи, розподіляє завдання між групами, визначає час для виконання роботи та заслуховує презентації груп після роботи [2].
Ситуативні ігри, сюжетно-рольові ігри, інсценізації, навчальні ігри – це методи і прийоми, які збагачують і доповнюють зміст уроку. Вони сприяють створенню ситуацій, коли вчитель має змогу активізувати учнів відповідно до їхніх естетичних здібностей і можливостей. На уроках природознавства можливе використання таких ігор: «Кіностудія» (розкадрування мультиплікаційного фільму), «Ательє» (виготовлення іграшок та пошиття для них одягу), «Дизайн-студія з флористики» [1].
Важливе місце на сучасному уроці природознавства посідають інтерактивні вправи, оскільки вони сприяють розвитку мотиваційної сфери в молодших школярів, підвищення рівня пізнавальної активності. Інтерактивні вправи можна застосовувати на різних етапах уроку. Вони активізують учнів на уроці та завжди їм подобаються [3].
Хочемо також зупинитися більш детальніше на особливостях впровадження на уроках природознавства нетрадиційних методів естетичного виховання. Вони дають змогу учителю не залишати поза увагою жодної дитини, дбаючи про її природні здібності, розвивати естетичний рівень дітей, знизити рівень закомплексованості учнів, навчити культурі мистецького спілкування, розвивати у дітей вміння застосовувати нові здобуті знання на практиці.
Працюючи нетрадиційними прийомами зображення, діти вчаться працювати самостійно, виявляти ініціативу, легко контактувати з іншими, засвоювати нові знання за власним бажанням і залюбки, самостійно приймати рішення, відчувати себе впевненою і обізнаною особистістю, взаємозбагачувати один одного, жити серед краси довкілля, відчувати радість успіху.
Завдяки нетрадиційному методу можна розкрити внутрішній світ дитини, відчути її неповторність і своєрідність, визначити емоційний стан, виявити приховані комплекси, проблеми чи страхи. Образи, які виникають в уяві дитини і відтворюються у виробах, здатні допомогти виявити та передати таким безпечним і своєрідним способом всі ті думки, почуття, прагнення та бажання, які так складно передати дитині словами. Орієнтуватися потрібно не на кінцевий продукт – власне вироб, а на сам процес виробництва, в ході якого дитина виражає свою індивідуальність та реалізує свої можливості. Не слід очікувати від дітей миттєвих успіхів і геніальних творів, адже не це є головною метою уроку.
Усі діти по-своєму талановиті, кожна має творчий потенціал, який позитивно впливає на формування особи в цілому та її естетичні уподобання зокрема. Кожна дитина – індивідуальність, і для кожної необхідно знайти підхід у процесі вивчення природознавства. В першу чергу, слід учня зацікавити, бо кожна робота повинно проходити із задоволенням. Отже, при нетрадиційному навчанні дитина може сміливо виражати свої почуття та емоції, працювати без заборон і правил, що ще більше її заохочуватиме.
Працюючи нетрадиційно, можна сміливо змішувати кольори, експериментувати з виробами и, додаючи до них клей, сіль, крупу, тощо, і завдяки цьому отримувати цікаві ефекти. Такі техніки дозволяють використовувати для нанесення зображень квітів, засушене листя та інші підручні матеріали, які допоможуть у створенні творчих робіт. Важливо не обмежуватись лише запрограмованими видами образотворчої діяльності, а творчо підходити до цього процесу. Чим більш різноманітними будуть умови для образотворчої діяльності – зміст, форми, методи і прийоми роботи з дітьми, а також матеріали, з якими вони працюють, тим ефективніше будуть розвиватися дитячі художні здібності.
Нетрадиційні техніки навчання – це поштовх до розвитку уяви, творчості, прояву самостійності, ініціативи, вираження індивідуальності. Застосовуючи і комбінуючи різні способи зображення в одному виробу, діти вчаться думати, самостійно вирішувати, яку техніку обрати, щоб надати художньому образу найбільшої виразності.
Таким чином, успішне вирішення проблеми формування естетичної вихованості молодших школярів передбачає створення відповідних педагогічних умов. До таких умов віднесено: впровадження системного підходу до формування естетичних смаків учнів, ознайомлення ïx зі змістом образотворчого мистецтва на уроках природознавства, оволодіння учнями способами естетичної активності, необхідними для самоорганiзацiï особистості, а також набуття ними досвіду використання естетичних смаків у процесі вивчення природознавства у початковій школі.
Список використаних джерел
1. Масол Л. М. Методика навчання мистецтва у початковій школі : посібник для вчителів / Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Бєлкіна, О. В. Калініченко, І. В. Руденко. – Харків : Веста : Видавництво «Ранок», 2006. 256 с.
2. Підготовка вчителя до використання інноваційних педагогічних технологій у початковій школі: монографія / Коберник О. М. та ін. Умань: Візаві, 2017. 190 с.
3. Просіна О. В. Технології інтегрованого викладання предметів «Мистецтво» та «Художня культура» в загальноосвітній школі : навч.-метод. посіб. – Луганськ : СПД Рєзніков В. С., 2007. 200с.
4. Савченко О. Я. Уміння вчитися – ключова компетентність молодшого школяра: посібник. Київ: Педагогічна думка, 2014. 175 с.
5. Формування культури екологічної поведінки учнів основної школи : методичний посібник / Пустовіт Н. А. та ін. ; НАПН України, Ін-т проблем виховання, Лабораторія екологічного виховання. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 155, [1] c.: табл. Бібліогр.: с. 150–155.