НЕПЕРЕРВНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Світлана Тітаренко,

к. пед. наук, доцент кафедри 

дошкільної педагогіки і психології,

Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка

Навчатися безперервно, протягом усього життя – це гасло сучасного педагога. Швидкий темп розвитку технологій, поява нових підходів обумовлює необхідність неперервної освіти, яка є для вихователя закладу дошкільної освіти важливим чинником розвитку професійної компетентності. Набуття нових знань, вміння комбінувати освітні технології, застосовувати у своїй роботі сучасний світовий та вітчизняний досвід, напрацьовувати власні інноваційні методи – все це передумови, які створюють сучасні тенденції реформування змісту освіти.

Професіоналізація особистості є традиційно актуальною проблемою як педагогіки, так і психології. Як зазначено в Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р. та ін. нормативних документах головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості [5].

Якщо впродовж багатьох десятирічь домінували концепції освіти, згідно з якими знання та вміння, набуті людиною, зберігали свою цінність впродовж усього її життя: «освіта на все життя», то на сьогодні склались тенденції, які зумовлюють зміну формулювання на – «освіта протягом всього життя». 

Вперше термін «Неперервна освіта» був вжитий у 1968 р. в матеріалах генеральної конференції ЮНЕСКО. У своїй книзі «Учитися бути» комісія ЮНЕСКО дає визначення розуміння неперервної освіти – «усі форми, моменти і прояви освітнього акту» [6].

Енциклопедія освіти неперервну професійну освіту визначає як постійний творчий розвиток і вдосконалення кожної людини протягом усього життя шляхом взаємодії між знаннями, що здобуті на початкових етапах освіти, і знаннями, здобутими на подальших етапах, а також взаємодія між теоретичними та практичними знаннями, що підтверджуються компетентністю в подальшому їх практичному використанні. Вона охоплює базову професійну і подальшу освіту, передбачає послідовне поєднання навчальної і професійної діяльності в освітніх закладах, професійне самовдосконалення на різних життєвих етапах [1].

Питання неперервної освіти були і є предметом дослідження ряду вітчизняних вчених, а саме: В. Андрущенко, М. Войцехівський, О. Жильцов, І. Зязюн, О. Кочерга, К. Левківський, Н. Ничкало, В. Огнев’юк, М. Солдатенко, С. Сисоєва, Г. Усатенко та ін. Серед зарубіжних дослідників, які зробили вагомий внесок в розробку теорії неперервної освіти слід відмітити Ф. Джессапа (Англія), Д. Кідда (Канада), А. Корреа (Бразилія), Х. Фрезе (Нідерланди), Ч. Хюммеля (Швейцарія) та ін.

Дослідження ряду науковців (Л. Артемова, А. Богуш, Г. Бєлєнька, О. Богініч, В. Бондар, Н. Гавриш, Н. Денисенко, І. Дичківська, О. Кононко, К. Крутій, Н. Лисенко, І. Луценко, М. Машовець, Т. Піроженко, Т. Поніманська та ін.) розкривають необхідність формування у майбутніх вихователів професійної педагогічної компетентності. 

Так, І. Зязюн підкреслював, що окрім знань і умінь педагогові необхідні певні особистісні якості, адже сам педагог є інструментом впливу на дитину. Цей інструмент – його душа – має бути чутливим до іншої людини, гуманним у своїх помислах [3].

Професор Т. Поніманська виділяла основні особистісні якості, необхідні в професійній діяльності сучасного вихователя дошкільного навчального закладу: здатність до рефлексії і контролю результатів педагогічної діяльності, співробітництва з дитиною на засадах гуманізації, розвитку її особистості; здатність до емоційної і моральної підтримки дитини; прагнення до емоційної близькості у спілкуванні з нею, спрямування на психологічний комфорт і своєчасний розвиток особистості; бажання поповнювати знання, займатися самонавчанням і самовихованням для вдосконалення своєї педагогічної майстерності, здатність виявляти і враховувати у вихованні інтереси дітей, та їхнє право на повагу [4]. 

Ми розуміємо неперервність як спрямованість педагогів до освіти протягом усього життя, їх готовність до продовження навчання в будь якій запропонованій формі, у тому числі і дистанційній, до самоосвіти, саморозвитку та самовдосконалення. Формування інтересу до професії під час навчання у закладах вищої освіти, до самореалізації в житті та професійній діяльності, до кар’єрного росту є передумовою розвитку умінь і навичок до самоосвіти.

Потреба в розвитку – основне, «що визначає особистісний смисл неперервної освіти й самоосвіти педагога» [2, с. 3]. 

Сучасна ситуація в Україні та світі, пов’язана із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, змусила перейти заклади освіти працювати з використанням технологій дистанційного навчання, зокрема і у процесі професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Педагоги освоюють новий формат проведення занять. Цьому сприяють такі програми як Moodle, Google Classroom, Zoom, Skype тощо. Moodle – система управління навчанням, яка може поєднувати у собі комунікацію між педагогами та здобувачами освіти. Основні можливості, які забезпечує ця програма – це виконання завдань, завантаження файлів, обмін повідомленнями, оцінювання. У веб-сервісі Google Classroom можна завантажувати роботи, редагувати їх, оцінювати тестові або контрольні роботи. Для роботи сервісу потрібно мати пошту Google (Gmail). Zoom та Skype – більш спрощені системи управління навчанням, проте дозволяють спілкуватися та обмінюватися файлами.

Для вирішення нагальних питань часто педагоги використовують соціальну мережу Facebook, сервіси Messenger, Viber, WhatsApp, де швидко обмінюються інформацією.

Отже, сьогодні суспільству необхідно мати педагога, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано «знаннєві» уміння і соціально-культурна поведінка, ініціативність, здатність працювати в команді, володіти управлінськими навичками, прогнозувати й досягати своєї мети. Тому важливо постійно формувати у майбутніх вихователів закладів дошкільної світи навички й компетенції, які вони зможуть реалізовувати, застосовувати впродовж усього педагогічного життя для свого саморозвитку. З розвитком суспільства розвиваються і освітні технології, зростає потреба у підвищенні кваліфікації, професійне становлення педагога відбувається протягом усієї його діяльності. Тому система неперервної освіти є освітою майбутнього.

Список використаних джерел

1. Задорожна Н. Т., Кузнецова Т. В. Медіа-освіта. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України / Гол. ред. В. Г.Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

2. Кухаренко В. М., Рибалко О. В., Сиротенко Н. Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс: навч. посіб. / за ред. В. М. Кухаренка. 3-є вид. Харків : НТУ «ХПІ»; Торсінг, 2002. 320 с.

3. Педагогічна майстерність / І.А.Зязюн, Л.В.Карамушка, І.Ф.Кривонос та ін. Київ : Вища шк.,1997. 349 с.

4. Поніманська Т.І. Підготовка педагогічних кадрів для системи дошкільної освіти. Дошкільна педагогіка. Київ : Академвидав, 2004. 456 с.

5. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ Президента України від 25.06.2013р., No344/2013 Законодавство про освіту: [електронний ресурс] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344/2013 (дата звернення 19.04.2021).

6. Apprende a etre. P.,Unesco, 1972 p. 163 s.

 

Please publish modules in offcanvas position.