Юлія Пономаренко,
студентка ІV курсу факультету педагогічної освіти, менеджменту та мистецтва, спеціальність 013 Початкова освіта, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»
Науковий керівник: к. пед. н. доцент Красюк Л. В.
В останнє десятиліття в умовах гуманістичного виховання особливого значення набула проблема формування толерантності. Толерантність – це терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки; це повага або визнання рівності інших, відмова від домінування чи насильства. Сутністю толерантності є визнання права людини на відміну від інших. Це зумовлює розуміння того, що світ і соціальне середовище багатовимірні, а отже і погляди на цей світ можуть бути різними, їх не можна зводити до однаковості. Толерантність – важлива моральна якість особистості, завдяки якій спілкування між людьми стає виваженим, що сприяє знаходженню істини навіть у конфліктній ситуації.
В умовах Нової української школи одним із актуальних напрямів освітнього процесу початкової школи є виховання толерантної особистості.
Ознайомлення учнів з проблемою толерантності на уроках основи здоров’я відноситься до розділу «Соціальна складова здоров’я».
Зміст розділу «Соціальна складова здоров’я» присвячено ознайомленню із чинниками, що впливають на соціальне благополуччя людини та правил безпечної поведінки у навколишньому середовищі. Соціальна складова здоров’я визначається як узгоджена взаємодія людини із соціальним і природним середовищем, розв’язання нею різних життєвих ситуацій у навколишньому середовищі. Соціальне здоров’я людини – це стан гармонійної взаємодії індивіда з оточуючими людьми, яка базується на взаєморозумінні, взаємоприйнятті, взаємоповазі, взаємодопомозі. Така взаємодія сприяє активному, безконфліктному, толерантному, впевненому, доброзичливому функціонуванню людини в мікросередовищі (сім’я, школа, коло однолітків тощо) та її подальшій ефективній соціалізації у макросередовищі (суспільстві) [3, с.204].
Як засвідчив аналіз навчальної програми, поняття «толерантність» вивчалося у 3-му класі. На вивчення цієї теми навчальна програма відводить 1 годину. Вона охоплює проблеми: Що таке толерантність. Толерантне ставлення до людей, які мають проблеми зі здоров’ям. Після ознайомлення з темою четвертокласники мають усвідомити необхідність толерантного ставлення до людей, які мають проблеми зі здоров’ям; переваги упевненого і толерантного спілкування; уміти толерантно ставитися до точки зору інших.
Розглянемо, як висвітлено тему толерантності у підручниках з основ здоров’я для початкової школи, які засоби та форми роботи автори рекомендують використовувати для кращого вивчення поданого матеріалу.
У 4 класі учні уже знайомі з поняттям толерантності, вони актуалізують свої знання про гуманне ставлення до людей з особливими потребами. На вивчення цієї теми навчальна програма виділяє також 1 годину.
Згідно з програмою четвертокласники повинні вміти пояснювати необхідність гуманного ставлення до людей з особливими потребами; називати способи допомоги людям з особливими потребами.
Основи здоров’я. 4 клас (автори І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко) [2, с.88].
Підготовка до сприйняття учнями теми «Допомога людям з обмеженими можливостями» відбувається через обговорення й осмислення ситуацій, коли кожен з нас може потребувати допомоги. Далі наведено інформацію про людей з обмеженими можливостями та для дискусії оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».
У рубриці «Практична робота» дітям запропоновано розділитися на 3 групи «Зір», «Слух», «Рух» і за наведеними порадами-інструкціями змоделювати ситуації, в яких треба допомогти людям з обмеженими можливостями. Підготовані сценки продемонструвати у класі. Такі форми роботи сприятимуть усвідомленому засвоєнню теоретичного матеріалу і формуватимуть навики поведінки у подібних життєвих ситуаціях.
Основи здоров’я. 4 клас (автор О.В. Гнатюк) [1, с.90].
Тема «Охорона здоров'я дітей. Гуманне ставлення до людей з особливими потребами» інформаційно розгортає вивчене у 3 класі поняття толерантності. Діти можуть довідатися про людей з особливими потребами, якої допомоги вони потребують, переглянути тематичні ілюстрації. У «Словниковій скарбничці» вводяться терміни шрифт Брайля, пандус, гуманізм. Запропоновано для обговорення оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти». У рубриці «Практична робота» наведено сюжети для рольових ігор про допомогу людям з особливими потребами.
Аналіз підручників з основ здоров’я засвідчив наявність різнопланового дидактичного матеріалу для розгляду з учнями початкової школи теми толерантності.
Навички безпечної, здорової і толерантної поведінки формуються у дітей, з одного боку, в процесі практичних вправлянь, з іншого, на дієвому прикладі поведінки дорослих. Дітям молодшого шкільного віку властиве наслідування й підвищене навіювання. Тому учні 1-4 класів беруть за взірець поведінку авторитетних для них дорослих. Отже, у цей період зростає роль особистого прикладу учителя.
Під час опрацювання теми про толерантність можна використовувати тренінгові заняття. Тренінг як форма організації навчання складається з трьох послідовних блоків (вступна частина, основна частина, заключна частина), завданнями яких є формування когнітивного, емоційно-вольового та діяльнісного компонентів, оскільки кожен блок містить спеціальні вправи (їх ще називають структурними вправами: вони ніби «утримують» структуру тренінгового заняття), спрямовані на формування у молодших школярів відповідних знань, навичок та особистісних якостей.
Особливості професійно-педагогічної діяльності педагога, що викладає предмет «Основи здоров’я» в руслі збереження здоров’я дітей та формування у них толерантності полягають в актуалізації дотримання гуманістичних принципів навчання й трансформації педагогічної свідомості педагога, яка пов'язана з такими чинниками:
• зміна ставлення педагога до дитини (він має приймати її такою, якою вона є, і на цій основі намагатися зрозуміти її потреби, схильності, здібності, її індивідуальний шлях розвитку);
• ставлення вчителя до завдань навчально-виховного процесу: у пріоритеті не лише досягнення дидактичних цілей, а передусім підтримка і зміцнення здоров'я учнів;
• зміна ставлення до себе й свого здоров’я;
• усвідомлення ступеня свого впливу на дітей і здійснення професійно-педагогічної діяльності з позиції здоров’язбереження учнів.
Список використаних джерел
1. Гнатюк О. В. Основи здоров'я : підруч. для 4 кл. загальноосвіт. навч. закл. Київ : Генеза, 2015. 160 с.
2. Основи здоров'я:Підручник для 4-го кл. загальноосвнавч. закл. / I. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. К.: Видавництво «Алатон», 2015. 148 с.
3. Сливка Л. Методика викладання основ здоров’я в початкових класах: навч.-метод. посіб. Івано-Франківськ : НАІР, 2014. 204 с.