Віта Мельничук,
викладач кафедри теорії початкового навчання,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
У зв’язку з виникненням складної епідеміологічної ситуації в Україні навчання відбувається переважно дистанційно. Державна система освіти через низку причин загалом не була готова до викликів дистанційного навчання. На противагу класичному формату, дистанційне навчання має зовсім іншу специфіку та умови у яких звикли працювати учасники освітнього процесу.
За концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні дистанційна освіта – це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірнього, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання [4].
Головним завданням є те, щоб така система навчання стала якіснішою та більш повноцінною. Навчання з використанням дистанційних технологій – це виклик, який є вимогою часу. Дистанційне навчання здійснюється відповідно до основних принципів.
Принципи дистанційного навчання – це встановлення інтерактивного спілкування між студентом та викладачем без забезпечення їх безпосередньої зустрічі та самостійне освоєння певного масиву знань і навичок за обраним курсом при використанні певних інформаційних технологій.
В. Ю. Бикова та Н. І. Клокар визначають такі сучасні принципи дистанційного навчання:
– інтерактивність – передбачає діалог вчителя з учнем;
– адаптивність – забезпечує індивідуальний графік навчання, темп;
– самостійний вибір реєстрації слухачем, терміни консультацій і виконання контрольних тестів;
– гуманістичність – полягає у спрямованості навчання та освітнього процесу в цілому до людини; у створенні максимально сприятливих умов для оволодіння змістом навчання;
– відповідність технологій до навчання – адекватність технологій навчання моделям дистанційного навчання;
– вибір змісту освіти – відповідність змісту дистанційної освіти нормативним вимогам Державного освітнього стандарту й вимогам ринку;
– гнучкість і мобільність – створення інформаційних мереж, баз і банків знань та даних для дистанційного навчання, що дозволять коригувати або доповнювати освітню програму;
– неантагоністичності дистанційного навчання існуючим формам освіти – проектоване дистанційне навчання зможе дати очікуваний результат за умови, якщо створювані та впроваджувані інформаційні технології будуть природно інтегровані в неї;
– економічність – раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів [1, 3].
Організація освітнього процесу під час карантину не можлива без використання онлайн-сервісів, які передбачають інтерактивність і мультимедійність.
Міністерство цифрової трансформації України запустило безкоштовний онлайн-курс для вчителів і викладачів для організації дистанційного навчання під час карантину. Українські та закордонні освітні платформи (наприклад, Prometheus, iLearn, Coursera, edX, Coursera for Campus та інші) надали безкоштовний доступ до своїх курсів.
В українських закладах вищої освіти лекції, семінари та консультації проводяться в режимі відеоконференції за допомогою зовнішніх платформ Micrоsoft Teams, Zoom, Big Blue Button, Skype, Google Classroom тощо. Для проведення відеоконференцій кожен викладач самостійно створює віртуальну кімнату (клас) на відповідній платформі та запрошує студентів для участі в ній.
Чимало українських університетів використовують корпоративні сервіси для онлайн-навчання, такі як Google Meet, Google for education, і навіть соціальну мережу Instagram.
Педагоги використовують багато матеріалів для надання якісної освіти в умовах карантинних заходів. Такий формат навчання, свідчить ще й про зміну епох, адже так як раніше, вже не буде. Згідно з деякими прогнозами, у недалекому майбутньому до 40% часу у процесі навчання буде витрачатися на дистанційну форму навчання, 40% – на очну, а 20% – самоосвіта. Саме тому необхідно максимально скористатися перевагами дистанційного навчання, адже це чи не єдиний вихід у нинішніх реаліях.
Психологи стверджують, що дистанційне навчання може стати найкращим часом для формування в учнів низки життєвих компетенцій, у тому числі самоорганізації та підвищення самостійності. Для того, щоб бачити позитивні результати, варто допомогти систематизувати і структурувати безпосередньо сам процес дистанційного навчання. В умовах, що склалися, головним завданням є використання нових дистанційних методів та інформаційних технологій в поширенні знань.
Список використаних джерел:
1. Биков В. Ю. Технологія створення дистанційного курсу / В. Ю. Биков, В. М. Кухаренко, Н. Г. Сиротенко та ін. – К., 2008. – 324 с.
2. Екстрене дистанційне навчання в Україні: Монографія / За ред. В.М. Кухаренка, В.В. Бондаренка – Харків: Вид-во КП «Міська друкарня», 2020. – 409 с.
3. Клокар Н. Методологічні основи запровадження дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації / Н. Клокар // Шлях освіти. – 2007. – №4 (46). – С. 38-41
4. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (затверджено Постановою МОН України В.Г. Кременем 20 грудня 2000 р.)