Берегова Христина Михайлівна
магістрантка педагогічного факультету
ДВНЗ «Прикарпатський національний
університет імені Василя Стефаника»
м. Івано-Франківськ, Україна
Сьогодні в Україні фіксують високий рівень захворюваності населення, особливо серед дітей молодшого шкільного віку. Зокрема, за період навчання дітей у школі у 3-4 рази зменшується кількість здорових дітей, збільшується нестача рухової активності, що затримує розвиток таких фізичних якостей, як сила, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність тощо. Тому збереження і зміцнення здоров'я дітей, підвищення рівня їх рухової активності, розвиток та удосконалення фізичних якостей є головними завданнями фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку в умовах реалізації концепції «Нова українська школа» та пріоритетними напрямами розвитку суспільства.
Молодший шкільний вік - найбільш сприятливий час для використання рухливих ігор у процесі виховання. Рухливі ігри різної спрямованості є дуже ефективним засобом комплексного вдосконалення фізичних якостей. Фізичні якості у дітей проявляються через рухові навички та вміння, а вони, у свою чергу, обумовлені достатнім рівнем їх розвитку. Ці дві сторони рухової функції тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені. Якщо формування рухових навичок у дітей закріплюється при низькому рівні розвитку рухових якостей, то в подальшому це може призвести до закріплення неправильних навичок виконання руху. Систематичне застосування ігор сприяє розширенню рухливих можливостей учнів, які перетворюються у необхідні життєві уміння та навички [4; 7; 8].
Аналіз літератури показав, що розглядом означеної проблеми займалися багато авторів, зокрема Ареф’єв В. Г., Бондаревський Є. Я., Борисенко А. Ф., Венгерський Г. Б., Дмітрієв В., Круцевич Т. Ю., Сухарев А. Г., Томенко O. A. Про окремі аспекти рухливих ігор у вихованні дітей говориться у працях Вільчковського Е.С., Воробей Г. В., Мудрика С. Б., Цьося А. В. та ін.
Наукові дослідження Вільчковського Е. С. засвідчують вплив рухливих ігор на підготовленість дітей до навчання у школі.
Г. В. Воробей, Мудрик С. Б. розкривають вплив ігор на гарт, як діалектичну єдність фізичної та духовної стійкості молодших школярів.
Цьось А. В. звертає увагу на необхідність застосування народних ігор у навчально-виховному процесі молодших школярів [6].
Аналіз публікацій свідчить про те, що є розроблена методика проведення уроків з використанням рухливих ігор за народним календарем у початковій школі, обґрунтовані та уточнені особливості методики їх проведення на уроках фізичної культури у відповідності до навчальних програм загальноосвітньої школи, а також з’ясовано вплив цих ігор на розвиток фізичних якостей дітей.
Таким чином, слід відмітити велике соціальне та педагогічне значення рухливих ігор, а також необхідність їх застосування у фізичному вихованні дітей молодшого шкільного віку.
Під час навчального процесу учні початкових класів малорухливі, їхні органи і системи життєдіяльності втрачають здатність правильно функціонувати. Тому педагогам потрібно частіше залучати їх до рухливих ігор, проводити естафети, які сприяють покращенню настрою і зміцненню здоров’я, проводити спортивні вечори, в програму яких включати рухливі ігри.
Рухливі ігри є важливим засібом фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку, адже правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму школярів та позитивно впливають на їхнє здоров’я в цілому [1]. Рухливі ігри фізично розвивають дітей: зміцнюють кістково-м’язову систему і мускулатуру (міжреберні і черевні м'язи, діафрагму), збільшуються ріст, об’єм грудної клітини, вага, гнучкість і рухливість у суглобах, поліпшується працездатність дихальних органів, вентиляція легенів. Під впливом вправ посилюється діяльність серцево-судинної системи [6].
Рухливі ігри задовольняють потребу організму учнів початкових класів у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду. За допомогою ігор у школярів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички основних рухів, розвиваються такі важливі фізичні якості, як швидкість, спритність, витривалість.
Рухливі ігри відносяться до тих проявів ігрової діяльності, де яскраво виявлена роль рухів. Зміст, форма та методичні особливості дозволяють використовувати гру в якості одного з ефективних засобів фізичного виховання [3]. Рухлива гра - збиральне поняття, яке охоплює уявлення про багато різноманітних ігор, які побудовані на основі руху. Особлива роль та значення ігор були відомі ще з давнини. У фізичному вихованні дітей вони займають особливе місце. Цей вид засобу фізичної культури характеризується доступністю, глибиною та різнобічністю впливу. Особлива цінність рухливих ігор закладена у можливостях одночасно впливати на моторну та психологічну сферу дітей. Рухливі ігри сприяють вирішенню освітніх завдань: удосконалення та закріплення навичок з бігу, стрибків, метанні. Адже рухливі ігри представляють собою соціальне явище, історично-національно утворений засіб виховання. Разом із розвитком суспільства ігри безупинно удосконалюються та ускладнюються. У молодших школярів рухливі ігри і досі займають основне місце серед засобів фізичного виховання. Особливо велике їхнє значення у перших та других класах. За допомогою рухливих ігор учителі фізичного виховання успішно вчать дітей новим рухам, вправам та закріплюють вивчене раніше. На уроках фізкультури вчитель може проводити 4-5 ігор різної інтенсивності, із різними видами рухів, щоб впливати на різні групи м’язів. Для дітей молодших класів ще не доступні ігри із складними діями та взаємовідносинами між гравцями, їм більше до вподоби ігри сюжетного характеру, із стрибками, перебіжками [3]. Важливу роль у розвитку фізичних якостей у дітей грає навантаження в іграх. Навантаження можна дозувати, зменшувати або збільшувати загальну рухливість в іграх.
Аналіз науково-методичної літератури [1, 2, 4, 5; 7], наші педагогічні спостереження показують, що найважливіший результат рухливої гри - це радість і емоційне піднесення дітей. Завдяки цій властивості гри, в значній мірі ігрового і змагального характеру, більше ніж інші форми і засоби фізичної культури, сприяють вихованню рухових здібностей в учнів. Ігрові види і дії вимагають всього комплексу швидкісних здібностей від учня у зв'язку з тим, що для стимулювання розвитку швидкості необхідно багаторазово повторювати рухи з максимальною швидкістю, а також враховувати функціональні можливості учня. Від останніх, в свою чергу, залежить швидкість рухів. Педагогам необхідно також враховувати і поєднувати методи щодо стандартного повторення рухів з максимальною швидкістю і методи досить широкого варіювання швидкісних вправ.
Рівень розвитку рухових якостей молодших школярів зараз знаходиться на невисокому рівні, і не може задовольняти сучасні вимоги, що ставляться до уроків фізичного виховання в початковій школі. Тому, проблема виховання рухових якостей дуже актуальна і вимагає подальшого її вдосконалення, а при раціональному використанні рухливі ігри стають ефективним засобом фізичного виховання учнів початкових класів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Андрощук Н. В., Леськів А. Д., Мехоношин С. О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Метод. посібник. Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. 112 с.
2. Демчишин А. П., Артюх В. М., Демчишин В. А., Фалес Й. Г. Рухливі і спортивні ігри в школі: Посібник для вчителя. Київ: Освіта, 1992. 175 с.
3. Замрозевич-Шадріна С.Р. Актуальні проблеми фізичного виховання дітей дошкільного віку на сучасному етапі. Збірник тез доповідей ІІІ Всеукраїнськіоїнауковопрактичної інтернет-конференції «Актуальні проблеми навчання і виховання в умовах інтеграційних процесів в освітньому та науковому просторах», 06 листопада 2020 р., м. Мукачево: МДУ, 2020. С. 235-236.
4. Замрозевич-Шадріна С. Р. Рухова активність як основа всебічного розвитку дитини дошкільного віку. Обрії. 2016. № 1 (42). С. 46-48.
5. Кругляк О. Я., Кругляк Н. П. Від гри до здоров'я нації. Рухливі та українські народні ігри, естафети на уроках фізичної культури. Метод. посібник. Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. 80 с.
6. Леськів А. Д. , Дзюбановська А. Б. Рухливі ігри та естафети на місцевості для школярів молодшого та середнього віку. Тернопіль: СМП «Астон», 2000. 132 с.
7. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор : навчально-методичний посібник / Укл. Малахов В. Я. Київ. 1996. 112 с.
8. Цьось А. В. Українські народні ігри та забави: Навчальний посібник. Луцьк: Волинське обласне редакційно-видавниче підприємство «Надстир’я», 1994. 96 с.
9. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2002. 240 с.