Грітченко Тетяна Яківна
кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри фахових методик
та інноваційних технологій
у початковій школі
Уманський державний педагогічний
університет імені Павла Тичини
м. Умань, Україна
В умовах соціально-економічних змін сучасного суспільства зростає потреба в самостійних людях, здатних швидко адаптуватися до мінливих ситуацій, творчо підходити до розв’язання проблем. Сучасному школяреві доведеться стати активним учасником соціального і духовного розвитку країни, що потребують від нього самостійності в процесі набуття нових знань і вмінь у школі, ЗВО та протягом усього життя.
Новий Державний стандарт початкової освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2018 р. № 87, розроблено відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб молодших школярів. Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, інтегрованого підходів, що відповідає ідеям Нової української школи, та зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.
У новому Державному стандарті початкової загальної освіти формулюється ідея реалізації розвивальної моделі початкової школи, зміст освіти в якій буде орієнтований на забезпечення самовизначення і самоосвіти особистості, на опанування способами пізнавальної діяльності, набуття дітьми досвіду різних видів діяльності. Це вимагає створення в освітній практиці певних умов для включення молодших школярів в активну пізнавальну діяльність, зокрема, навчально-дослідницьку.
Дослідницька діяльність молодших школярів – це творча діяльність, спрямована на розуміння навколишнього світу, відкриття дітьми нових для них знань. Вона забезпечує умови для продуктивного розвитку їхнього ціннісного, інтелектуального та творчого потенціалу, є засобом активізації учнів, формування у них інтересу до досліджуваного матеріалу, дозволяє істотно розширити рамки досліджуваного матеріалу, формує предметні, міжпредметні та ключові компетентності.
У психолого-педагогічній літературі розглядаються різні аспекти організації навчально-дослідницької діяльності школярів: джерела підходів до розв’язання проблеми дослідницької діяльності можна побачити в працях таких учених, як В. Вахтеров, М. Пирогов, К. Ушинський та ін., а також закордонних (А. Дістервег, Дж. Дьюї, Я. Коменський, Дж. Локк, І. Песталоцці, С. Френе та ін.) педагогів-класиків. Проблеми методів пізнання розкриті в роботах В. Ворожилова, Л. Друянова, А. Королькова та ін. Методичні та дидактичні основи використання проблемних, дослідницьких методів у навчанні обґрунтовані Д. Богоявленською, В. Павленко, І. Лернером, М. Скаткіним, А. Хуторським та ін.; обґрунтування розвивального навчання, спрямованого на формування умінь здобувати і застосовувати отримані знання, подано Л. Виготським, П. Гальперіним, В. Давидовим, Л. Занковим, Н. Менчинською, М. Скаткіним, В. Сластьоніним, Н. Тализіною, С. Якиманською та ін.; про значущість творчої дослідницької діяльності в школі підкреслювали В. Андреєв, І. Зимня, А. Матюшкін та ін.; психологічні основи організації навчально-дослідницької діяльності описані О. Поддяковим, О. Савенковим; теоретичні, методичні, дидактичні аспекти дослідницької діяльності учнів представлені в працях Л. Казанцевої, Т. Камишнікової, В. Лозової, А. Леонтовича, Г. Пустовіта та ін.
Спираючись на зазначені наукові праці, творчі педагоги прагнуть організовувати у практиці навчання дослідницьку діяльність школярів. Однак це стосується в першу чергу організації дослідницької діяльності учнів старшої та середньої ланки, а от стосовно початкової школи теорія і подібна практика не отримала достатнього висвітлення. Вважається, що молодші школярі до неї не готові. Водночас у психології існує багатий досвід вивчення і формування пізнавальної, дослідницької діяльності дітей (П. Гальперін, А. Запорожець, О. Савенков, Н. Тализіна та ін.). Однак в педагогіці проблема організації дослідницької діяльності молодших школярів залишається недостатньо вивченою.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та нашого досвіду нами були доповнені напрацювання дослідників і представлені власні погляди на педагогічні умови формування дослідницьких умінь молодших школярів, зокрема:
1. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Навчання, спрямоване на формування дослідницьких умінь, має відповідати віковим особливостям учнів початкової школи, зокрема: особливостям сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, розвитку мови, провідної діяльності тощо.
Проблема індивідуальних відмінностей у мисленні дітей проаналізована П. Гальперіним, В. Давидовим, О. Савенковим та ін. Спільним у поглядах вчених можна вважати ідею про необхідність врахування індивідуальних особливостей в процесі навчання. Діти різняться за здібностями в засвоєнні знань, розумовим розвитком (сформованість розумових операцій, властивості мислення, співвідношення абстрактного і конкретного). Не менш важливо враховувати індивідуальні інтереси учнів.
2. Вмотивованість дослідницької діяльності учнів реалізується шляхом створення ситуацій труднощів у процесі навчання і під час позанавчальної діяльності, усвідомлення необхідності, потреби в нових знаннях, розширення кола інтересів учнів.
Загальновідомо, що будь-яка діяльність повинна бути мотивована. Мотив є рушійною силою будь-якої дії. А. Поддяковим сформульовані наступні мотиваційні основи дослідницької поведінки: потреба в нових враженнях і знаннях; практичні мотиви, пов’язані з досягненням конкретного відчутного результату; навчальні мотиви, пов’язані зі спрямованістю суб’єкта не на вирішення пізнавальних або конкретних практичних проблем, а на набуття досвіду [3, с. 87]. Він називає і фактори, що викликають дослідницьку поведінку – це суб’єктивна невизначеність, складність об’єкта, когнітивний конфлікт (суперечливість інформації). Можна вчити дитину, але не можна навчити без її бажання. Відповідно, необхідно зробити дослідницьку діяльність для учнів яскравою, привабливою, цікавою, використовуючи можливі засоби.
3. Позиція педагога як організатора навчально-дослідницької діяльності дітей і творчого розвивального середовища. Важливо встановити відносини співпраці, співтворчості у процесі дослідницької діяльності. Це можливо при реалізації суб’єктно-суб’єктних відносин. Бажано акцентувати на досягненнях дітей, підкреслювати їхню успішність. Це буде сприяти спонуканню позитивних емоцій, виникнення бажання діяти далі, реалізовувати творчі плани. На наш погляд, опис цих ідей вказує на необхідність створення ситуації «успіху»; створення умов психологічного комфорту для учнів, а також спрямовує діяльність педагога на формування мотивів дослідницької, творчої діяльності та озброєння дітей необхідними знаннями для реалізації цієї роботи.
Для організації дослідницької діяльності педагог повинен володіти: знаннями про дослідницьку діяльність; прагненням реалізувати гуманно-особистісний підхід до учнів, включатися в співробітництво, в співтворчість; володіти творчим потенціалом для створення творчого середовища, процесу навчального дослідження, відповідного віку та інтересам дітей; вміти використовувати проблемно-пошукові методи, діяльнісний підхід у навчанні.
4. Створення особливого творчого освітнього середовища для успішного розвитку дослідницької діяльності, яка повинна відповідати ряду вимог: суб’єктно-суб’єктні відносини між учасниками освітнього процесу; свобода творчості, вибору; наявність постійної активної діяльності.
Творче середовище створюється шляхом організації творчої робочої атмосфери; заохочення творчих починань, дій дітей; використання творчих дослідницьких завдань, засобів активізації пізнавальної діяльності та уяви; різноманіття видів творчої діяльності; створення можливостей для самореалізації учнів, для прояву самостійності у творчих ініціативах; використання продуктивних методів у навчанні.
Отже, враховуючи все вищезазначене, можна констатувати, що важлива цілеспрямованість і систематичність процесу розвитку дослідницьких умінь молодших школярів – наявність чіткої системи, щодо якої буде реалізовуватися процес формування дослідницьких умінь молодших школярів. Важливу роль у цьому відіграють вибрані методи викладання дисциплін (проблемні) і технологія організації дослідницької діяльності, згідно з якою організовуються навчальні заняття.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Гальперин П. Я. Развитие исследoваний пo фoрмирoванию умственных действий. Введение в психoлoгию. Москва : КД «Университет», 1999. 332 с.
2. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. Опыт теоретического и психологического исследования. Москва. : Академия, 2014. 283 с.
3. Поддьяков А. Н. Развитие исследовательской инициативности в детском возрасте: монография. Москва, 2001. 350 с.
4. Савенков А. И. Путь к одаренности. Исследовательское поведение дошкольников. СПб. : Питер, 2004. 272 с.