Михальчук Тетяна Сергіївна
студентка-магістрантка VІ курсу
факультету педагогічної та соціальної освіти
Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Білявська Тетяна Миколаївна
Миколаївський національний
університет імені В. О. Сухомлинського
м. Миколаїв, Україна
Мета освіти, визначена Законом України «Про освіту», полягає у «всебічному розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, у вихованні відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, у підвищенні освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору» [3]. В умовах реформування української освіти власне ідея Нової української школи реалізує зазначену вище мету, декларуючи виховання, що ґрунтується на цінностях і покликана плекати українську ідентичність [4].
А звідси виходить одне із завдань, поставлене перед педагогами сучасної школи, – виховання духовної особистості, яка протистоятиме меркантильності та цинізму, сприятиме збереженню духовних чеснот, культурної спадщини народу.
У контексті інтеграції України до загальноєвропейського співтовариства актуальною є проблема розвитку духовно-морального світогляду молодого покоління в державі. «Духовність є індивідуальною вираженістю у системі мотивів особистості двох її фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання і соціальної потреби жити, діяти для інших; категорія людського буття, що виражає його здатність до творення культури та самотворення» [2, c. 145].
Як стверджує І.Бех «мета виховання духовно зрілої особистості випливає із великої мети освіти, і не може бути підмінена іншими пріоритетами». Складність сучасних виховних проблем, вважає І. Бех, потребує комплексного підходу у їх розв’язанні та розвитку соціально-педагогічної парадигми виховання. Основою нової парадигми, а відтак і основою виховання є особистість дитини, визнання її найвищою цінністю, орієнтація педагога на гуманні, демократичні принципи спільної з дитиною життєдіяльності, отже, генерація стратегії суб’єкт-суб’єктної взаємодії, будь-який виховний вплив чи виховна технологія має педагогічну доцільність лише у тому випадку, якщо вона спричинила зміни у життєвому світі та духовному досвіді вихованця. [1, 40 с.].
Практично-духовне освоєння світу у світогляді здійснюється через його подвоєння – світу, в якому здійснюється безпосередня життєдіяльність, світу «наявного буття» протиставляється світ реалізації вищих цінностей життя, світ «сутнісного буття». «Духовне життя неможливе без задоволення духовних почуттів. Незадоволеність чи задоволеність тут виступає у вигляді емоційного переживання – страждання чи радощів, горя чи захвату, гордості чи мук совісті тощо» [6].
Як зазначав В.Шинкарук «соціальною функцією світогляду як форми суспільної самосвідомості людини є світоперетворення, духовне освоєння світу, долання його зовнішньої чужості і перетворення на світ реалізації людських потреб та інтересів, сподівань і надій, вищих цілей та ідеалів. У цьому плані світогляд є способом практично-духовного освоєння світу – створення образів й уявлень, в яких зовнішня чужість і ворожість до людини ще неосвоєного нею зовнішнього світу долаються духовно – шляхом створення «моделі» істинно людського світу, адекватного людським вищим бажанням і потребам [7].
Духовно-моральний світогляд особистості проявляється у знанні моральних норм суспільства, у сформованості духовних якостей особистості, що ґрунтуються на національних, загальнолюдських цінностях. Завданням формування духовно-морального світогляду особистості молодшого школяра є створення педагогічних умов для вибору ним тих цінностей, які несуть у собі об’єктивну користь для нього самого і для суспільства в цілому.
Педагогічний процес організованого цілеспрямованого впливу вчителя початкових класів на духовно-моральну сферу особистості учня, має бути цілісним та інтегрованим за характером щодо почуттів, бажань, думок особистості і реалізовуватись в особисто орієнтованих технологіях, методах, формах, які б формували ціннісні орієнтації особистості.
На думку В. Сухомлинського, саме «... в молодшому шкільному віці, коли душа дуже податлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі» [5, с. 44]. Великий педагог вважав, що в цей період у дитини має відбутися усвідомлення того, що вона живе серед людей, і саме тому бажання кожної людини відбивається на оточуючих його людях. Молодший шкільний вік, є важливим періодом життя протягом якого змінюється весь спосіб існування дитини, її провідна діяльність та в процесі якого відбувається становлення духовності особистості. Психологічні особливості дітей цього віку проявляються у конкретно-образному мисленні, емоційній вразливості, здатності до співпереживання. Зміна змісту і процесу діяльності, розширення кола спілкування дитини позначається на тому, що в неї формуються вольові риси. У навчальній, ігровій, дозвіллєвій діяльності, у спілкуванні розвивається відповідальність, здатність до усвідомлення та оцінки власних вчинків.
Крім того, саме у цьому віці закладається доброта, чуйність, ввічливість, доброзичливість, бажання чимось поділитися.
У молодшому шкільному віці формуються досвід моральних учинків дітей, а їхні моральні оцінки стають більш диференційованими.
Таким чином, молодший школяр має засвоїти життєву істину, що існує межа між особистісними потребами і суспільними нормами. Усвідомлення учнями початкової школи таких понять як «добро» і «зло» допомагають зробити висновок про те, що зло завжди руйнівне, а добро, навпаки – творче.
У дітей молодшого шкільного віку у партнерстві з учителем формуються основи соціальних почуттів, навички суспільної поведінки, особистісні оціночні судження і виробляється поняття громадської думки. Тому, саме зазначений шкільний має великий освітній потенціал для формування основ духовно-морального світогляду на основі вирішення вчителем наступних педагогічних: формування цілісного уявлення про навколишнє середовище; розвитку вміння сприймати навколишній світ за допомогою пізнавального інтересу; виховання духовного і морального ставлення до середовища життєдіяльності, до своїх учинків в життєвих ситуаціях, прояв своєї світоглядної позиції в конкретних суспільних справах, у своїй діяльності та поведінці.
Отже формування духовно-моральних основ світогляду здобувача початкової освіти є цілісним освітнім інтегрованим процесом партнерської взаємодії вчителів і батьків, який спрямований на розвиток духовності дитини як інтегративної якості особистості через духовне збагачення родинного середовища, активізації партнерських, суб’єкт-суб’єктних відносин між учнем, батьками і вчителем.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Бех І. Д. Національна ідея в становленні громадянина-патріота України (Програмно-виховний контекст) / І. Д. Бех, К. І. Чорна. Київ-Черкаси : ЧОІПОПП. 40 с.
2. Духовна синергетика рідної мови: Лінгвофілософські нариси : монографія / Флорій Бацевич. Київ : ВЦ «Академія», 2009. 192 с.
3. Закон України «Про освіту» URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text
4. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. URL : https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf .
5. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа : обобщение опыта учеб.-воспитат. работы в сел. сред. школе. М.: Просвещение, 1979. 396 с.
6. Філософ Володимир Шинкарук та український неомарксизм. URL : https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf .