Цуркан Аліна Олександрівна
студентка-магістрантка VІ курсу
факультету педагогічної та соціальної освіти
Науковий керівник:
доктор філософії у галузі освіти
Паршук Світлана Миколаївна
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
м. Миколаїв, Україна
У сучасних умовах розвитку суспільства Україна переходить до якісно нової моделі вищої педагогічної освіти, мета якої полягає «у підготовці фахівців з вищою освітою, які б не тільки оволоділи фундаментальними науковими знаннями, навичками та вміннями, але й сформувалися як особистості, які здатні відчувати нові ідеї, сприймати їх, мають чутливість до новацій, оволоділи інноваційними технологіями, вміннями проектувати, моделювати власну діяльність [7, с. 4].
Як стверджує В. Вітюк, необхідність зміни змісту освіти й структури організаційно-методичного забезпечення, пошуку інноваційних підходів, активних форм і методів навчання, спрямованих на формування творчої особистості фахівця з високим рівнем компетентності в умовах неперервної освіти зумовлена сучасним етапом реформування основних напрямів педагогічної освіти [3, c. 3–6.].
У Законі України «Про освіту» зазначено, що «…педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані: дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства» [6].
Особливо актуальною проблемою професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів підготовки є побудова освітнього процесу у закладі вищої освіти на гуманістичній основі. С. Гончаренко переконаний, що «гуманізація освіти є центральною складовою нового педагогічного мислення, яка передбачає «перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у світлі людинотворчої функції та означає повагу школи й педагогів до особистості дитини, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів і інтересів; створення максимально сприятливих умов для розкриття й розвитку здібностей і обдарувань дитини, для її повноцінного життя на кожному із вікових етапів, для її самовизначення» [4, с. 76].
П. Мороз розуміє під поняттям «гуманізація освіти» процес створення необхідних умов з метою самореалізації особистості студента в сучасному просторі, що сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості, формуванню критичного мислення, ціннісних орієнтацій і моральних якостей [8, с. 194]. Дослідниця Р. Бєланова виокремлює наступні складові процесу гуманізації освіти, зокрема: «національну спрямованість; відкритість її системи; перенесення акценту з навчальної діяльності викладача на діяльність студента; перехід від репродуктивного навчання до продуктивного; самоствердження особистості за умов педагогічної підтримки; перетворення позицій педагога і студента в особистісно-рівноправні; творча спрямованість навчального процесу; перехід від регламентовано-контрольованих способів організації навчального процесу до активно-розвиваючих; наступність та неперервність освіти» [2, с. 21-22].
Наукова категорія «гуманна педагогіка» трактується як зміст та організація освітнього процесу на основі особистісно орієнтованого підходу до учня з утвердженням його в ролі активного, свідомого, рівноправного учасника навчально-виховного процесу, у якому його особистість розвивається з урахуванням індивідуальних здібностей [9].
Гуманізація освіти передбачає новий тип професійного мислення педагога, що ґрунтується на особистісно-гуманних цінностях, здатності здійснювати різні види міжсуб’єктивної діалогічної взаємодії, визнанні рівноцінності особистості педагога і дитини.
Основою нової парадигми, а відтак і основою виховання виступають особистість дитини, визнання її найвищою цінністю, орієнтація педагога на гуманні, демократичні принципи спільної з дитиною життєдіяльності, отже, генерація стратегії суб’єкт-суб’єктної взаємодії [1]. Необхідність гуманізації освітнього процесу в сучасній початковій школі декларує розвиток особистісних якостей майбутнього вчителя, його переконання у важливості фахової готовності до зазначеної діяльності та зумовлюють реалізацію основних принципів і положень гуманістичної педагогіки в професійній підготовці майбутніх учителів, зокрема при формулюванні цілей і завдань професійної педагогічної освіти, під час розробки її змістовного компоненту.
Дослідниця Н. Карапузова визначає наступні умови формування майбутнього вчителя-гуманіста: по-перше, «спрямованість освітнього процесу, в якому формується особистість майбутнього вчителя початкової школи, на розвиток самоактуалізованої особистості студента, що прагне до максимальної реалізації своїх можливостей, здатної на свідомий вибір у різних педагогічних ситуаціях. на активність дій студентів, бачення перспектив розвитку. По-друге, актуальними для становлення вчителя-гуманіста, побудови ним на практиці гуманістично орієнтованої освітньої діяльності є наступні: вивчення ідей гуманізації освіти, збагачення педагогічної свідомості творчими доробками педагогів класиків (В. Сухомлинського, Я. Корчака, Ш. Амонашвілі, К. Ушинського та ін.), усвідомлення сутності гуманістичного підходу до особистості дитини, усвідомлення принципів особистісно зорієнтованого навчання; напрацювання педагогічних прийомів та методів втілення гуманної педагогіки у практику педагогічної діяльності.
По-третє, середовище розвитку особистості майбутнього вчителя повинне включати три основні компоненти: соціальний (особистий приклад кожного, їх діяльність, досвід, поведінка, взаємовідносини тощо); інформаційний (правила внутрішнього розпорядку, традиції закладу освіти, інформаційні засоби, вимоги, побажання тощо); соматичний (умови навчання, проживання та побуту, ергономічні вимоги тощо)» [5, с. 19-20].
Отже, нова парадигма виховання полягає в розумінні дитини як суб’єкта і мети виховання, орієнтує на усвідомлення виховання як соціально-педагогічного явища, на підвищення виховного потенціалу освітнього середовища та проектування цілісного виховного простору на засадах гуманної педагогіки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Бех І. Д., Чорна К. І. Національна ідея в становленні громадянина-патріота України (Програмно-виховний контекст). Київ. Черкаси : ЧОІПОПП. 40 с.
2. Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна-США).К.: Центр практичної філософії, 2001. 216 с.
3. Вітюк В. В. Готовність педагогів до уміння в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». Педагогічний пошук. 2017. № 2 (94). С. 3–6.
4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
5. Гуманізація – найкоротший шлях до особистості: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної майстерні (Кременчуцький педагогічний коледж імені А. С. Макаренка, 25 вересня 2020 року) / [редактор-упорядник: О. В. Діброва, С. І. Барда] Кременчук: Методичний кабінет, 2020. 296 с.
6. Закон України «Про освіту»: від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення 15.09.2020).
7. Моделювання професійної підготовки фахівців в умовах євроінтеграційних процесів. Монографія /За ред. С. С. Вітвицької, доктора педагогічних наук, професора. Житомир: Вид. О. О. Євенок, 2019. 304 с.
8. Мороз П. В. Дослідницька діяльність учнів в процесі навчання історії України: методичний посібник. К.: Педагогічна думка, 2012. 128 с.
9. Штайнер. М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 2007. 224 с. (Антология гуманной педагогики).