Червінська Інна Богданівна
доктор педагогічних наук, професор
кафедри педагогіки початкової освіти
Прикарпатський національний
університет імені Василя Стефаника.
м. Івано-Франківськ, Україна.
Питання педагогічних цінностей, особливо професійних цінностей учителя, набувають усе більшої актуальності. Це пов’язано з процесами гуманізації та гуманітаризації педагогічної науки, утвердженням аксіологічного підходу як методологічної підстави для вивчення сутності, закономірностей, умов підготовки педагогів у соціокультурному просторі закладів вищої освіти (ЗВО). Особливе значення аксіологічний підхід має для сучасного освітнього процесу, оскільки кожна епоха накладає свій відбиток на ключові запитання соціуму: «Хто вчить?», «Навіщо вчить?», «Чого вчить?». Педагогічні і загальнолюдські цінності безпосередньо пов’язують із мотивацією професійної діяльності. Під час вивчення сутності впливу педагогічних цінностей на формуванні особистісних якостей учителя можна виявити певні особливості освоєння ними педагогічних і загальнолюдських цінностей, які проявляються у двох аспектах: процесуальному і змістовому. Погоджуємося з думкою В. Ільїна, який наголошує, що «під професійними цінностями розуміються предмети, явища та їх властивості, необхідні суспільству і особистості в якості засобів задоволення особистих і соціальних потреб. Вони формуються у процесі освоєння особистістю соціального досвіду і відображаються в її цілях, переконаннях, ідеалах і інтересах» [2, с. 98].
Наявність професійних цінностей забезпечує сумлінне ставлення до професійної діяльності, спонукає людину до творчого пошуку, вимальовує у свідомості умовну модель майбутньої фахової діяльності, яка служитиме орієнтиром у професійному саморозвитку. У зв’язку з цим, важливо під час педагогічної діяльності не стільки накопичувати зміст навчального матеріалу з різних галузей знань, а забезпечувати умови для перетворення їх у національний світогляд, соціокультурні компетентності, організації освітнього процесу, побудови загальноприйнятої системи ціннісних орієнтацій. На сьогоднішній день структура професійних цінностей учителя зазнає значних змін, що зумовлено суспільними трансформаціями: демократичними перетвореннями, новим соціокультурним замовленням, інформатизацією і гуманізацією сучасної освіти.
«Професійно-педагогічні цінності – це комплекс інтегративних якостей особистості, що виявляються у вибірковому ставленні до різних видів педагогічної діяльності залежно від досвіду, загальноприйнятих цінностей, професійних знань, умінь та навичок, що фіксуються в потребах, мотивах, установках, оцінка, ідеалах й інтересах особистості» [3, с. 246].
Формування професійно-педагогічних цінностей майбутнього педагога Нової української школи виступає важливим соціально-етичним і духовним процесом, реалізація якого має стратегічне значення для його сталого функціонування і розвитку в умовах реалізації національних проєктів у сфері освіти, що виконуються відповідно до європейських інтеграційних процесів. Відповідно, процес навчання майбутніх педагогів у закладах вищої освіти повинен бути спрямований не лише на формування професійної компетентності фахівця, а й на розвиток його професійно-педагогічних цінностей. Оскільки сформовані професійні цінності стають основою гуманістичної позиції особистості педагога, визначають характер побудови взаємовідносини між суб’єктами освітнього процесу.
Особливим у формуванні професійно-педагогічних цінностей є період, пов’язаний з практичною освітньою діяльністю: системою саморозвитку та самоосвіти, підвищення кваліфікації та перекваліфікації. У цей час відбувається формування адекватної професійної самооцінки та рівня майстерності – перехід до нового етапу пізнавального й особистого розвитку, коли з’являються значущі соціальні мотиви та прагнення. Особливістю цього етапу є окреслення кола особистісних цінностей, їх емоційне переживання, усвідомлення та закріплення під час освітньої діяльності [3, c. 245].
Педагогічний словник С. Гончаренка (1997) трактує ціннісні орієнтації як «вибіркову, відносно стійку систему спрямованих інтересів і потреб особистості, зорієнтована на певний аспект соціальних цінностей. Ціннісні орієнтації формуються в процесі соціального розвитку індивіда, його участі у трудовому житті. Це відображення в орієнтації людини вартостей, визнаних нею, як стратегічних життєвих цілей та світоглядних орієнтирів» [1, с. 357].
Педагогічним індикатором їхнього втілення в освітній процес ЗВО є зростання кількості відвідування майбутніми педагогами музейних закладів, експонати та виставки яких сприяють популяризації мистецьких традицій, культурних надбань українського народу. Адже перед бібліотеками, музеями, іншими закладами культури та дозвілля суспільство поставило завдання утвердження надбань культури як моральних засад політики, економіки, соціальних інститутів суспільства. Сучасні соціокультурні інститути стають культурно-інформаційними центрами, у яких відвідувач не тільки знайомиться з артефактами, що складають певну історичну, наукову, естетичну цінність, а й отримати необхідну інформацію з різних питань (соціально-побутову, правову, ділову, освітньо-пізнавальну тощо).
Включення до сучасного освітнього простору ЗВО аксіологічних надбань музеїв, бібліотек, естетичних, екологічних, дозвіллєвих, клубних центрів дає змогу розширити культурний простір майбутнього педагога, сприятиме реалізації його соціального, духовного, творчого потенціалу. У цьому переліку музеї займають провідні позиції в культурно-освітній діяльності, яка акумулює у своїх експонатах, залах та виставках соціальну пам’ять (пам’ять поколінь).
Сучасна музейна педагогіка виходить на ширший рівень вивчення й розробки методики, форм, прийомів, призначених не тільки для майбутніх педагогів, а й для всіх інших категорій музейної аудиторії. Аксіологічні надбання музеїв як центрів збереження історико-культурних осередків духовності й культури, виступають педагогічними засобами впливу на вчителів, сприяють активному залученню до музейної справи батьків вихованців та громадськості.
Переоцінка морально-духовних цінностей і пошук нових ідеалів та норм поведінки змушують суспільство по-новому сприймати культурну спадщину, відображену в музеях різних типів та форм власності, адже музеї, які стають центрами культурно-духовного відродження народу й скарбницями національної культури, сприяють гуманізації суспільства, утвердженню української нації як частини світової спільноти. Як соціальні інститути суспільства, музеї об’єднують крізь призму соціокультурних процесів різні покоління людей, розкривають духовно-моральні принципи, формують гідність та патріотизм. Зміна умов та вимог спільноти до діяльності музею в сучасному суспільстві потребує нових підходів до аналізу сутності поняття «музей як соціокультурний інститут» та «музей як освітній центр духовного розвитку суспільства».
Отже, формування професійно-педагогічних цінностей засобами музейної педагогіки – багатогранний та складний процес, що визначається бажаннями, потребами, інтересами професійного характеру.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 374 с.
2. Ильин B. C. Целостный подход формирования всесторонне развитой гармоничной личности, его строение. Волгоград : ВГП, 1984. 348c.
3.Червінська І. Б. Соціокультурна детермінація професійно-педагогічних цінностей у майбутніх учителів початкових класів. Гірська школа Українських Карпат. 2013. № 10. С. 245–247. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gsuk_2013_10_64.