Шпак Ольга
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент
Торчинська Т. А.
У сучасній педагогіці існують різноманітні класифікації методів навчання як загальнопедагогічних, так і часткових методик навчання мови й мовлення.
У лінгводидактиці розрізняють методи формування нових знань (пізнавальні) та методи формування вмінь і навичок (тренувальні).
Пізнавальні методи та методи навчання й розвитку мовлення мають таку класифікацію:
1) наочні методи: спостереження, екскурсії, розгляд предметів, картин, показ фотографій, перегляд телепередач, ділові ігри з наочністю;
2) словесні методи: читання художніх творів, заучування напам’ять, переказування, розповіді вчителя та дітей, бесіда, переказ;
3) практичні методи: словесні дидактичні ігри та вправи, гра, драматизація, інсценівки, трудові дії, наочні заняття, елементарні досліди лінгвістичної дійсності, моделювання [4, с. 48]
У ранньому шкільному віці практичні методи часто мають ігровий характер. До них належать дидактичні ігри, наочні ігри-заняття, ігри-інсценівки. Одним з компонентів ігрового методу є уявлювана ігрова ситуація (за наявності сюжету, ролей, ігрових і операційних дій). Видом ігрового методу є автодидактична гра, в якій усі дії дітей можна регулювати ігровими завданнями та ігровими правилами. Прийоми розвитку мовлення діляться на чотири групи:
1) інтелектуальні; 2) словесні; 3) ігрові; 4) практичні [2, с.18].
До інтелектуальних прийомів належать ті, що стимулюють розумову діяльність дітей. Це зіставлення, порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, диференціація.
До словесних - зразок розповіді учителя, запитання, мовленнєвий зразок (чи мовленнєва модель), словесні доручення, повторення, розповідь, вказівка, порада, підказка, нагадування, читання віршів чи їх уривків, пояснення, оцінка дитячого мовлення.
Серед ігрових прийомів використовують: ігрові уявлювані ситуації, сюрпризні моменти, мовленнєві команди, ігрові дії, звуконаслідування, загадкову інтонацію голосу, міміку, жести, жарти, елементи дидактичної гри, ігри-драматизації.
До прийомів розвитку мовлення належать вправляння, побудова діалогів, імітація, показ артикуляції.
Вибір методів і прийомів навчання для розвитку мовлення залежить від багатьох факторів – віку, рівня розвитку дітей, рівня володіння мовленням, специфіки мовленнєвого оточення, мети й завдання навчання тощо.
Важливу роль відіграють тренувальні методи (імітаційний, репродуктивний, оперативний і продуктивний), спрямовані на формування вмінь і навичок.
Суть імітаційного полягає в наслідуванні, повторенні за кимось. Імітаційний метод найчастіше використовують для формування первинних умінь усного мовлення - вимови окремих звуків, складів, слів чи словосполучень. Імітаційний метод може бути ефективним під час навчання дітей граматично правильного мовлення. Показовим тут буде виправлення мовленнєвих помилок, коли дитина наслідує правильний зразок, що його пропонує дорослий. Повторення виучуваного допомагає учителеві відпрацювати певні граматичні вміння дитини з переходом їх у граматичні навички.
Репродуктивний метод найчастіше застосовують на етапі формування граматичних умінь і навичок. Його суть полягає у відтворенні сприйнятих на слух або зором слів, речень, текстів. Прийомами цього методу є вправи на заучування напам’ять і відтворення запам’ятованого, читання напам’ять, зорові, слухові, зорово-слухові диктанти тощо.
Оперативний метод використовують для засвоєння теоретичного матеріалу з мови, а також для формування орфографічних і граматичних умінь та навичок. Він має вияв у вправах аналітичного й конструктивного характеру, що є своєрідною граматико-орфографічною пропедевтикою мовленнєвих помилок майбутніх школярів [1, с. 77-87].
Аналітичні вправи виконують діти під час ознайомлення з будовою речення, складом слова, коли позначають голосні або приголосні звуки тощо. Педагоги можуть використовувати аналітичні завдання й у процесі формування орфографічних умінь і навичок.
Останнім у класифікації тренувальних методів є продуктивно-творчий метод, спрямований на формування вмінь самостійно продукувати висловлювання, починаючи з окремих речень і включаючи текст (зв’язне висловлювання). Суть цього методу полягає в такій організації навчальної діяльності, що стимулює розвиток комунікативних умінь дітей.
Таким чином, методи досить різноманітні. Кожен з них використовується залежно від поставленої на занятті мети й визначається змістом тих граматичних умінь і навичок, які треба сформувати в дітей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Крутій К.Л. Використання методів і прийомів навчання дітей граматично правильного мовлення // Педагогіка і психологія. — 2007. — № 4. — С. 77¬87.
2. Лавренова М.В. Робота над словниковими словами. Лавренова М.В. Робота над словниковими словами в початкових класах. Цікаві вправи та ігри для їх засвоєння /М.В.Лавренова. – Львів: Видавець ФОП Бадікова Н.О. 2015. – 92 с.
3. Пoтoцькa T.Ф. Cиcтeмa poбoти нaд poздiлoм «Бyдoвa cлoвa» в пoчaткoвиx клacax: Meтoдичний лист/Т.Ф.Потоцька. – / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://ukped.com/statti/ teorija-navchannja/4761
4. Сіранчук Н. Формування лексичної компетентності молодшого школяра засобом словотворчих вправ. Початкова школа. 2016. № 2. С. 4–6. 20